Найсі
Діана зазирнула в глиб очей звіра і зрозуміла, що він завжди був її підтримкою. Вона не змогла згадати, коли ця маленька грудочка вовни стала їй така близька. Можливо тоді, коли вона його підібрала на узбіччі дороги, всього пораненого і ледве дихаючого або тоді, коли не спала ночами і виходжувала його, а може коли він уперше вчепився в руку матері, яка намагалася обігріти коцюбою його рятівницю?
— Це не важливо,— в голос промовила дівчина і прогнала думки геть.
— Головне, що ми є одне в одного.
"Найсі" — це ім'я з'явилося само собою в голові маленької дівчинки, яка підібрала звіра і потай пронесла до себе в кімнату, їй за це тоді чимало перепало коцюбою, але дівчинка відстояла свого друга і ні краплі про це не шкодувала. Іноді їй здавалося, що вони спілкуються подумки, розуміють одне одного лише глянувши у вічі.
А Найсі тихо муркотів на колінах господині і насолоджувався теплом, і ніжністю рук дівчини, поки та міркувала.
— Це не важливо,— в голос промовила дівчина і прогнала думки геть.
— Головне, що ми є одне в одного.
"Найсі" — це ім'я з'явилося само собою в голові маленької дівчинки, яка підібрала звіра і потай пронесла до себе в кімнату, їй за це тоді чимало перепало коцюбою, але дівчинка відстояла свого друга і ні краплі про це не шкодувала. Іноді їй здавалося, що вони спілкуються подумки, розуміють одне одного лише глянувши у вічі.
А Найсі тихо муркотів на колінах господині і насолоджувався теплом, і ніжністю рук дівчини, поки та міркувала.
Коментарі