Ангел
Жив-був один ангел. Давно то було, його ім'я стерлося із могильних плит. Не послухався він закону ангелів, та й потрапив у Пекло. Пекло тоді було геть іншим: сірий безмежний світ. Довго ходив ангел тим світом і знайшов шматок скла чи заліза. Та й порізав з необачності руку. І впала крапля вогняної крові на землю, засвітилася, мов зірка. Довго ходив ангел. Аж почав падати попел із сірого неба. Попел вкривав голу землю міцним шаром. То була спалена плоть грішників. Нудно стало ангелу. Виліпив він із попелу квітку та й полив її власною кров'ю. Ожила квітка. Ходив, ходив ангел. А потім згадав одну дівчину і виліпив і її з попелу. Подумав, подумав, згадав як вона померла: була у полоні у башті, не витримала, та й вистрибнула з вікна. Приліпив їй ангел крила, хай літає. Та не ангельські крила: прилаштував кажанячі. І ще хвіст, і роги. І напоїв її кров'ю. Так з'явилася перша сукубба. Виліпив він чоловіка, жінку, дитину на подобу сукубби: хай будуть страшними у світі із смерті. Виліпив він оленя із попелу. Та не простого: із вовчею пащею.
Згадав він щеня, що вбило ягня. Щеня було слабке, то виліпив ангел йому сильне тіло. Багато хто народився із попелу у тому світі. Запитав якось його інший ангел:
- Чого ти таких страшних робиш потвор?
- Не страшні вони. Просто народжені із попелу спалених вами людей, напоєні кров'ю вбитого вами ангела. Я створив свій Рай у Пеклі.
Пам'ятайте, друзі: у кожному світі можна створити Рай. Треба лише захотіти.
Згадав він щеня, що вбило ягня. Щеня було слабке, то виліпив ангел йому сильне тіло. Багато хто народився із попелу у тому світі. Запитав якось його інший ангел:
- Чого ти таких страшних робиш потвор?
- Не страшні вони. Просто народжені із попелу спалених вами людей, напоєні кров'ю вбитого вами ангела. Я створив свій Рай у Пеклі.
Пам'ятайте, друзі: у кожному світі можна створити Рай. Треба лише захотіти.
Коментарі