Хомелеон Сон
Ти засинаєш... Повіки залипаються, стають надто важкими, аби тримати очі відкритими. Ти трохи сповзаєш нижче, вмощуєшься зручніше і засинаєш. Твій сон міцний, ти не відчуваєш, як Він прийшов. Ні, не Бог. Ти вже спиш, коли Сон приходить до тебе. Він схиляється над ліжком, голова хомелеона, ба ні, дракона висить над тобою, але ти її не бачиш. Він не має лап. Лише довгий-довгий хвіст. Цей хвіст ковзає на твоє плече, ніжно і приємно, ледь лоскотно. Він обливається навколо шиї теплими кільцями. І ледь стискає горло. Ти не можеш прокинутися, ти спиш, та твої сни вже не належать тобі. У їх сутність прокрадається монстр сну. Він плете повутиння кошмару. І ти потрапив у сільця. Ти тремтиш і видираєшся. Та Сон лише сильніше стискає шию. Доторки перестали бути приємними і теплими. Сон цього разу не кине. Він задушить тебе, поки ти спиш. Коли ти втомишся і згорнешся під ковдрою, він уже буде тут. У куті над тобою. У найтемнішому місці кімнати. Його чорне тіло мімікрує під стелю і стіни. А ти його не бачиш. Зате він гарно бачить тебе.
Спи спокійно, мій друже. Він не завжди вбиває. Він дуже рідко лишає в живих.
Спи спокійно, мій друже. Він не завжди вбиває. Він дуже рідко лишає в живих.
Коментарі