Кошмар
У темряві нічної кімнати, у запаху кави і тепла народжується кошмар. Він живе, мов слабкий паросток, живиться нашим жахом і паразитує. Він тихо гарчить і клацає іклами. Та він не вбиває, е ні. Він просто існує, своїми тонкими вусиками, мов смужками туману він шукає тріщинку у щиту нашої свідомості. Він робить це обережно, не видає себе ані звуком, ані відчуттям. Так може продовжуватися роками. Та одного дня, вечора чи ночі, він знайде щілинку і почне діяти. Він увірветься потужним торнадо, кривавим вогнем, знищуючи збудоване роками. Він розтопче вікові цінності, досуха вип'є надію. І стане тінню, сірою, небезпечною, обережною. Він буде ковзати стіною, пильним наглядачем слідкуючи за жертвою. Він розумний, він зачекає, коли людина відновиться, а тоді нападе знову. І знову. І так без кінця.
Частіше обертайтеся, люди. Хтозна, чи за вами крокує ваша тінь....
Частіше обертайтеся, люди. Хтозна, чи за вами крокує ваша тінь....
Коментарі