Тунель за скелею здавався нескінченним. Блакитне сяйво стін вихоплювало з темряви зосереджене обличчя Арона. Він нарешті випустив мою руку, але продовжував іти на пів кроку попереду.

   Я подивилася на рубін. Він пульсував гарячим світлом, і разом із цим пульсом у моїй голові почали спливати дивні образи: високі білі вежі, сміх чоловіка, що пахне вітром, і золоті іскри, що танцюють на кінчиках моїх дитячих пальців.

— Ароне, стій, — я зупинилася, притиснувши долоню до скроні. Біль був гострим, наче спогади намагалися пробити бетонну стіну. — Ці картинки… я бачу їх. Це не казки. Це моє життя, так?

   Арон повільно повернувся. В його погляді був глибокий сум.

— Тобі було вісім, коли вони забрали тебе звідси, Мілено. Валтор уже стояв на порозі столиці. Твій батько прийняв найважче рішення — він не просто вивіз тебе. Він і твоя мама… вони стерли твої спогади.

   Слова Арона вдарили сильніше за будь яку магію.

— Стерли? Десять років я жила, думаючи, що я звичайна дівчинка з Клінтона. Чому вони вчинили так зі мною?

— Не було іншого шляху, — Арон підійшов ближче. — Магія в Імперії працює як світло, а ти — найяскравіше джерело. Тут Валтор знайшов би тебе за годину. Тому вони обрали Землю — світ без магії, справжній «ізолятор». Твоє забуття було твоїм найнадійнішим щитом. Якби ти пам'ятала свою силу, ти б мимоволі нею користувалася, і Валтор відчув би цей сплеск крізь виміри.

   Я похитала головою, намагаючись вкласти це в голові.

— Але чому зараз? Що змінилося після десяти років тиші? Чому він зміг викрасти тата саме тепер? І хто такий Пауль? Тато попереджав маму, що він небезпечний, але вона… вона наче збожеволіла.

— Бо Пауль не був людиною, — Арон важко зітхнув. — Валтор не міг з’явитися на Землі особисто, поки твій батько тримав щит. Тому він створив «аватар». Пауль був лише порожнім сосудом, у який Валтор влив частину своєї темряви. Він з’явився як незнайомець і зачарував твою маму, Елен. Твій батько бачив загрозу, але не міг вдарити по Паулю, не ризикуючи життям дружини. Ваша мама — Королева Світла, Мілено. Її магія була пов’язана з батьковою. Коли Валтор підкорив її розум через Пауля, він отримав доступ до вашого дому.

   Я здригнулася, згадавши порожні очі мами, коли вона дивилася на того незнайомця.

— Де вона зараз, Ароне?

   Гвардієць відвів погляд, і в цій секундній заминці я відчула холод.

— Я можу лише здогадуватися, Мілено. Але Валтор нічого не робить просто так. Елен була серцем захисту вашого батька. Я боюся… — він завагався. — Я боюся, що він тримає її не просто як полонянку. Її світла магія — це дзеркало. Якщо він викривить його, вона може стати його найсильнішою зброєю проти нас. Вона може навіть не пам'ятати, хто ти, поки ми не зірвемо ці чари.

   Це було гірше за смерть. Мама, яка стала маріонеткою в руках монстра.

— План твого батька був розрахований до твого двадцятиріччя. Він сподівався, що до того часу ти будеш готова. Але магія Землі виснажила його раніше. Валтор підлаштував аварію, щоб викрасти Едмунда, коли той ослабне. А твоя мама… вона залишилася там, зачинена у власному розумі.

   Ми вийшли з тунелю на широкий кам’яний карниз. Перед нами розкинулася Долина Забутих. Місто, висічене в скелях, нагадувало розбитий кришталь під фіолетовим небом. Раптом повітря розітнув свист. Арон миттєво вихопив меч і відбив срібний кинджал, що летів прямо в мене.

— Ти втратив пильність, гвардійцю, — пролунав різкий жіночий голос.

   З тіні вежі зістрибнула дівчина в обладунку. Її сірі очі вивчали мене з холодною підозрою.

— Кайло, заспокойся! Це Мілена.

   Кайла підійшла ближче.

— Принцеса? Вона виглядає занадто тендітною. Ти впевнений, що вона готова витягнути короля з діри, а королеву — з полону власних ілюзій?

   Я зробила крок вперед. Страх за маму перетворився на важкий клубок у горлі, який я змусила себе проковтнути.

— Я готова, Кайло. Мій батько жертвував силами, а мама — розумом, щоб я жила. Тепер моя черга повернути їх. Якщо уламки — єдиний спосіб, я знайду їх усі.

   Кайла кивнула.

— Характер є. Гробниця Вітрів чекає. Твоя каблучка — це руків'я Астраріуму. Тільки цілим мечем ти зможеш розірвати ланцюги Валтора і повернути мамі її справжнє обличчя.

   Вона кинула мені під ноги важкий шкіряний пояс разом із мечем.

— У тебе є година. Арон покаже тобі кілька рухів. Вночі ми виходимо.

   Я підняла пояс і меч. Десять років я була дівчинкою з Клінтона. Тепер настав час стати тією, ким я народилася, і вирвати свою сім'ю з лап тіней.