Ти казала мені...
Ти казала мені, відпустити тебе, Дарма не послухав тоді. Тепер мучуся днями й ночами, Все бачачи твій погляд сумний. Ти казала мені, розлюбити тебе, А я все любив і любив. Любив аж до самого ранку, Допоки подих в тобі не зомлів. Ти лежиш на дивані, біла як смерть, І нічого не можна зробити. Я б'ю себе в груди, і плачу, Говорю тобі ті самі слова: "Я люблю тебе, мила, і буду любити, Допоки я сам не помру".
2020-07-25 19:35:53
5
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3969
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3367