Ти казала мені...
Anna Sko
Ти казала мені, відпустити тебе, Дарма не послухав тоді. Тепер мучуся днями й ночами, Все бачачи твій погляд сумний. Ти казала мені, розлюбити тебе, А я все любив і любив. Любив аж до самого ранку, Допоки подих в тобі не зомлів. Ти лежиш на дивані, біла як смерть, І нічого не можна зробити. Я б'ю себе в груди, і плачу, Говорю тобі ті самі слова: "Я люблю тебе, мила, і буду любити, Допоки я сам не помру".
2020-07-25 19:35:53
5
0
Інші категорії
Соціальні Радісні вірші Пейзажні Поеми Вірші до свят Привітання
Інші поети
Muzalevski
@Muzalevski
تُومِي.
@Tome_nov
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2760
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15949