Всі розійшлися по банкетному залу.

Доречі про сам зал. Це була велетенська кімната виконана в стилі Бароко. Також були присутні елементи давньогрецької міфології, вона виявлялася у вигляді зображень всіх богів на картинах, що висіли на стінах приміщення. На стелі були зображені найстарші боги. Освітлення в залі було за рахунок велетенської світлової кулі, яка висіла під стелею. Підлога була встелена мраморною плиткою. Було, приблизно, 30 фуршетних столів з різноманітними закусками. Ельфи, переодягнені в офіціантів, носили напої. Всі присутні були одягнені в красивий вечірній одяг. Також там була величезна завіса з червоного оксамиту, напевно, там перебували найвищі боги.

Але повернемося до наших героїв. Вони розділилися на пари і розійшлися по всьому залу. Фіна підійшла до одного з фуршетних столів, що був біля картини Ероса, і почала наминати тістечка з заварним кремом. Луї і Лілі були неподалік зображення Зевса. Шарлі з Семом вмокали фрукти в шоколадний фонтан. А Мері разом з Аюсом були в центрі банкетного залу.
Ф:-''Алло, мене чудово чути?'' - подумки запитала богиня.
А:-''Пречудово'', - відповів хлопець.
Ф:-''Мері?''
М:-''На всі 100%''
Ф:-''Шарлі?''
Ш:-''Тут!''
Ф:-''Добре, Сем, Луї, Лілі?''
Лі:-''Чую''.
С:-''Я теж''.
Л:-''На зв'язку''
Ф:-''Всі пам'ятають план?''
Всі:-''Так!''
Ф:-''Тоді, розпочинаємо операцію.''
М:-''Я відключаюся'' - зв'язок з Мері було розірвано. Всі інші повторили її дію. Так як Аюс був вищий від Мерилії на голову, йому було легше все роздивитися. Як раніше згадувалося, в нього з народження були сили бога тварин. Але після того інциденту, з зміїним перстнем, вони тимчасово відновлювалися. Використавши орлиний зір він ''просканував'' приміщення. Біля входу в кімнату, що раніше згадувалася, не було охорони. Навіть не так, охорони взагалі ніде не було. Це видалося підозрілим для Аюса і змусило насторожитися.
А:-Біля входу в кімнату нікого немає, - сказав він це на вухо Мері. Від несподіванки вона відскочила в сторону від нього і її лице стало червоним, наче помідор.
М:-Ти чого т-так раптово...? - протораторила дівчина тримаючись руками за щоки, щоб хоть якось прикрити їх. Це виглядалу дуже кумедно, але Аюс обійшовся лише посмішкою.
А:-Я прикрию тебе, - на його слова вона лиш кивнула. Пара попрямувала до кімнати, де знаходилися боги: Зевс, Аїд і Посейдон. Як було за планом. Доречі про план. За ним Мері, будь якою ціною, повинна була зустрітися з батьком, щоб разом знайти портал на '' землі драконів''(так називався рідний вимір Мерилії і Лілі).
Аюс став біля столу найближчого до кімнати. Не викликаючи підозр Мерилія витягнула з кишені, що була в сукні, невеличку пігулку. На ній було викарбувано ''невидимість''. Ковтнувши її, через мить дівчина зникла. Ефект дії не довговічний, хвилину, тому потрібно було поквапитися. Вона легенько відсунула завісу і прошмигнула за неї. На благо цього ніхто не помітив і хлопець полегшено видихнув.
-Так, так, так. Невже це Аюс Дюпон-Бог тварин? - з-за спини почувся голос, а заним і гучний сміх. Хлопець обернувся. Там стояло троє парубків віком від 18 до 25 років. Він чудово знав їх. Це був Бог рослин з його сім'єю.
А:-І тобі привіт, Фауст, - з явною байдужістю відповів Аюс.

Мерилія знаходилася в невеликій кімнаті, де і були троє найстарших богів. Вони обговорювали щось важливе, це було зрозуміло по їхньому виразу обличчя.
Дівчина почала помаленьку підходити до них. Її коліна тряслися від страху, а в голові був густий туман, в горлі з'явивсь ком, який не давав вільно дихати. Вона не знала що сказати, адже вона нарешті зустріла батька.
Її кроки почув Аїд. Голубого кольору волосся з синіми пасмами виглядало наче вогонь. Його лице було бліде як крейда, а виділялися на фоні цієї білизни, неначе два рубіни, добрі очі. Він пильно дивився на неї поки не промовив з посмішкою на обличчі:
Аїд:-Ви тільки подивіться. Схоже, до нас завітав гість, на якого ми так довго чекали.
На це звернули увагу і Зевс з Посейдоном.
Пос:-М-Мерилія...? Це справді ти? Мені це не сниться? -, сірі очі заблищали і поступово наповнювалися слізьми.

Туман в голові розсіявся, коліна перестали тремтіти, а ком відступив, даючи можливість знову нормально дихати і, нарешті, заговорити.

М:-Т-тату...?
В відповідь вона отримала щиру усмішку. Посейдон простягнув руки до неї і з славами: ''Доню, іди до мене''.
Її очі, кольору морської хвилі, наповнилися слізьми і вона чим дуж побігла в обійми. Вона прилинула до нього так як ніколи і ледь не збила з ніг. Нарешті вона знайшла свого батька. Невелика борода колола їй лице. Гарячі сльози котилися по їх щоках, здавалося що ось-ось вони затоплять приміщення. Аїд щиро всміхався, що не було йому притаманно. Як і Зевс.

К:-Тату, ви там ще довго сидіти будете? Вже час розпо...
Всі обернулися і біля входу в кімнату стояла дівчина в довгій чорній сукні з невеликим вирізом на грудях. Її бліда шкіра, як сніг, з ледве помітним рум'янцем створювали контраст з її коротким голубим волоссям і синіми кінчиками, воно було живе, наче вогонь і золотого кольору очі пильно, неначе зазирали в саму душу, спостерігали за цією картиною. Вона була копією Аїда. Тому що вона його дочка. Ту дівчину звали Кларабель. Кузина Мерилії(вона згадувалася в 13 главі).
А:-Бель, в мене чудова но вина. Мерилія нарешті повернулася до нас.
К:-Мерилія? Ти повернулася! Як же я сумувала за тобою, сестричко!
Бель в одну мить з'явилася перед дівчиною і щосили обійняла її. Слюзи радості потоками текли з їх очей.
К:-Ти й уявити не можеш як я за тебе хвилювалася! - вона щосили прижимала її до себе, наче боялася знову втратити.
М:-Бель... в мене повітря закінчується, - ледве змогла сказати дівчина.
К:-Ой! Пробач, не втрималася.
М:-Та нічого. Ти вже так виросла.
К:-Ти теж. А що з твоїм волоссям і очима?!
М:-Довга історія. Але можу сказати одне: я повернула пам'ять і тепер можу переходити в режим космічного духа.
К:-Повернула пам'ять? Тату що сталося?
Аї:-Я пізніше тобі розповім, а зараз,  Мері, що ти знаєш про експерименти Тартароса?
З:-Аїд правий, хоч ми і дотримуємося нейтратітету, але тобі допоможемо.
Зевс дуже змінився за ці 10 років. Його колись коротке, кучеряве волосся тепер повністю лягало на плечі сивими хвилями. Але зелені очі не втратили свого блиску.
М:-Гаразд. Недавно на нас напав один з їх експерементів. То була дівчина, що могла керувати вогнем і лаваю. Я з Аюсом легко справилися, але зрозуміло що це ще не кінець. В ній боролися дві особистості. Також зі мною разом дочка нашого придворного мага -Лілія Андерсон, вона змогла знайти портал на землі драконів і зараз ми плануємо як найскоріше відправитися туди.
З:-Зрозуміло, Мериліє, ми маємо тобі дещо розповісти.
П:-Тартарос теж знайшов портал.
М:-Але як?
Аї:-Це нам покищо не відомо. Знаємо лише що він хоче завершити те що почав. Його сім'я вважається найбільшою, більшою навіть за сім'ю Богині милосердя. А також вони всіма способами дістають різні магічні предмети.
П:-Будь обережна.
М:-Добре.
Кларабель стояла осторонь і в її голові з'явилася чудова ідея.
К:-Тату, а можна я піду з Мерилією? Я теж хочу допомогти! - в її очах читалася рішучість, а вогонь на голові запалав дужче, на це Аїд лише вожко вздихнув.
Аї:-''Якщо вона вже чимось загорілася, то її не зупинити'' ,- подумав Аїд і ще раз вожко вздихнув, - Гаразд, але не бешкетуй!
К:-Добре!
З:-Вже час розпочинати.
М:-Ну ми тоді підемо. Бувайте!
П:-Удачі, доню!
А:-Ми віримо в вас!
З:-Хай все пройде благо.

Фа:-Хей! Ти що не радий бачити своїх давніх друзів?
Аюс спробував ігнорувати його переключившись на їжу, але той ніяк не відчиплявся.
Фа:-Я до кого говорю?! - його голос вже не звучав так як хвилину тому. Тепер він був геть на себе не схожим. - Думаєш ти можеш просто так мене ігнорувати?! Ти пере ніхто, просто ще один бідолашний простолюдин! А я Бог, ти ніхто порівняно зі мною і зараз я навчу тебе гарним манерам!
Всі присутні припинили розмови і спостерігали за такою картиною: Бог рослин Фауст намагався вдарити Аюса, але той одним точним ударом відправив того в нокаут. Це добряче налякало двох інших хлопців і вони поквапилися забрати Фауста.
А:-''Щось Мері затримується. Охорони ніде не видно. В мене погане передчуття.''