На кухні було чутно гучне бурчання і звук води, що текла з крана.
Мерилія тихенько підійшла до вхідних дверей і відкривши їх, так само непомітно вийшла. Пішовши за будинок, дівчина побачила невеликий сад і маленький будиночок. Вийшовши з цього садочка, вона помітила багато різнокольорових стрічок: червоні, зелені, білі і голубі. Чомусь її потягнуло в сторону голубого сліду стрічок. Ішла Мерилія довго, можливо, хвилин 20. За цей час вона прислухалась до кожного шороху, співу кожної пташки. Іноді повз пробігали неймовірно пухнасті зайчики і благородні олені. Тому дорога здавалася не такою і довгою. Та через деякий час почувся звук води. Це було дуже велике і красиве озеро.

https://pin.it/5olrcrf5t7q534

Воно було неймовірне. Дівчина сіла зручніше дістала скечбук і олівці та по необережності один олівець упав прямісінько до води.
М:-От розтяпа, навіть, олівець втримати не можу.
Вона встала, відклала рюкзак і пішла до води. Раптом з води показалися вушка, а потім і голова якоїсь істоти. Через деякий час вона і зовсім вилізла.

https://pin.it/hwft3pftq2aq4l

-Вітаю тебе, людино.
М:-Т-ти хто?
-Я хранителька Озера Пам'яті - Луна. А ти хто, людино?
М:-Мене звуть Мерилія. Що таке Озеро Пам'яті?
Лу:-Це чарівне місце, яке може показати всі твої спогади, навіть показати те, що було втрачено.
М:-Ти маєш на увазі, що я можу повернути свою втрачену пам'ять.
Лу:-Твоя пам'ять не втрачена, а прихована. Та Озеро Пам'яті допоможе тобі її відкрити. Ти згодна?
М:-Якщо це допоможе мені знайти своїх батьків, то я згодна.
Лу:-Мені подобається твоя мотивація. Гараздавай почнемо.
Луна підняла руку над водою і промовила якісь слова. Вода піднялася і прийняла форму кубка з кришталевою водою всередині.
Лу:-Випий її.
М:-А зі мною нічого не станеться? Лу:-Можливо, буде головний біль. М:-Добре...
Мері взяла чашу з водою і відпила трохи. Перед очима почали швидко з'являтися фрагменти з минулого, ві чого розболілася голова.
Через це вона мимоволі присіла біля води. Та... замість лише свого відзеркалення вона побачила ще дві постаті. Одна з них була їй знайома. Це була та сама жінка з її сну, який постійно повторювався. А інша, була чоловіча. На вигляд йому було років 30, з дуже добрими сірими очима і русявим волоссям. В руках він тримав тризуб.
М:-М... мамо. Тату.
Очі наповнилися сльозами. Вона була щаслива. Щаслива від того, що нарешті знає хто вона і пам'ятає, що сталося на її сьомий день народження.

Flashback
2212 рік, королівство Флора. Сьогодні святкується сьомий день народження принцеси Мерилії. Було запрошено багато гостей: друзі, родичі, хрещені і піддані королівства.
З:-Брате, твоїй дочурці виповнюється сім років.
П:-Знаю, вона вже така велика.
З:-Ти що, плачеш? Ей! Так, візьми себе в руки! Доречі про іменинницю, де вона?
П:-Не знаю, вона пішла кудись разом з Олексою.
-Дозвольте представити нашу іменинницю - принцеса Мерилія.
В зал зайшла зіскоком дівчинка з кумедними хвостиками на голові.
Одягнена була в милу білу з рожевим сукенку, яка їй дуже личила.
Позаду неї вийшла королева Олекса. Сама по собі вона була дуже багата на вроду. Неслухняне, темно-русого кольору, волосся було зав'язано в високий хвіст. І одягнена в прекрасну сукн голубого колтору з великими квітами, що виглядали живими.
О:-Дорогий, ти запросив всіх?
П:-Авжеж. Тоді розпочинаємо свято.
-Ура!!!
Всі танцювали і розмовляли, а діти гралися в саду.  Серед них були: Мерилія, дочка Аїда Кларабель, син Гермеса Люк, дочка Афродіти Амур і син бога тварин Аюс. Всі вони були однолітками.
М:-Аюс, ти мене не наздожинеш!
А:-Щей як і буду лоскотати. Муаха-ха-ха.
М:-Ааа, тільки не це. Ха-ха-ха. Спочатку дожени мене.
Дівчинка почала тікати від Аюса і вилізла на високе дерево.
М:-Ха, не дістанеш.
А:-Так не чесно!
М:-Чесно.
К:-Давайте пограємо в кеча. Тоді всі зможемо наздоганяти один одного.
Ам:-Давайте, я за.
Лю:-Я теж.
М:-Ну добре.
Мерилія зпригнула з дерева і підбігла до друзів.
М:-Хто водить?
Лю:-Давайте я.
Ам:-1
К:-2
А:-3
М:-Почали!
Всі розбіглись хто куди Люк побіг за Кларой, яка була найближче до нього.
Лю:-Я тебе спіймаю.
За кущами троянд почулося шарудіння.
-Ти впевнений що її сили ще не прокинулися? Вона все таки дочка Посейдона і Королеви драконів.
-Не переймайся, поки їй не виповниться 18 - вона не стане космічним духом. Уяви собі скільки сили ми отримаємо вбивши її.
-Не можу дочекатися.
Невідомий витягнув з-за спини лук і прицілившись вистрілив в сторону Мерилії. Та стрілу побачив маленький Аюс.
А:-Мериліє, бережись!
Хлопчик штовхнув її і стріла влучила йому в руку.
-Чорт, набридливий хлопчисько.
Злочиники вийшли із своєї схованки.
М:-Аюс? Що з твоєю рукою? Ц-це кров?! Аюс! Та як ви посміли!
-Не переживай. Спочатку ми вб'ємо твоїх друзів, а тоді і тебе.
Кларабель і Амур почали плакати, а Люк закрив їх собою.
Лю:-Не хвилюйтесь, я не дам вас скривдити.
Один з невідомих підбіг до Сина Гермеса і відштовхнув його в сторону. Падаючи він вдарився головою об камінь, від чого втратив свідомість.
Кларабель почала плакати сильніше.
К:-ЛЮК!
Ам:-Не переймайся , все буде добре)
Мерилія немогла сидіти і дивитися на те як її друзів одного за другим убиватимуть. Тому вона рвучко підбігла до Амур і відштовхувши її в бік прокричала.
М:-Я їх затримаю, а ти поклич на допомогу.
-Як ти це зробиш? Накажеш нам, маленка принцеска? Ха-ха-ха.
М:-Ні! Я стану драконом!
-Ха-ха-ха не сміши мене. Ти?! Драконом?!
-Ей, вона все ж таки принцеса драконів...
-І що? Ти вважаєш, ця малявка з нами впорається.
М:-Впораюсь!
В середині Мерилії з'явилася маленька іскорка, а в голові пролунали слова:
М:-Крилами взмахну і в небо полечу, друзів захищу і тебе я знищу!
Після цього тіло принцеси почало змінюватися, приймаючи форму дракона розміром з дорослого чоловіка. З'явилися гострі зуби і великі крила. Шкіру замінила луска, що переливалася місцями з чоргого на фіолетовий і з фіолетового на голубий. А також вона виблискувала наче була покрита зірочками.
-Щ-Що? Вона справді дракон?! Виклич підмогу.
-Код червоний, повторюю, код червоний!!
Мерилія підняла голову і дмухнула на ворогів, голубого кольору, вогнем.
Після цього підняла своїх друзів і полетіла до замку. Тодішній бог тварин Клаус підбіг до свого сина і телепортувався разом з іншими дітьми богів до Олімпу.
О:-Мериліє, ти як?!
М:-Я в порядку, а що з...
О:-Не переймайся доню, з ними все буде добре)
Дівчинка повернулася в людську подобу.
М:-Що тут відбувається?
О:-Ці люди прийшли по тебе, точніше по твою силу - Космічного Духа.
М:-Я не розумію.
О:-У шлюбі бога і дракона нарожуються невимовно сильні істоти - Космічні Духи. Ти найсильніша. Та поки тобі не виповниться 18 тебе можуть убити і забрати твої сили. І тоді весь всесвіт буде у небезпеці. Цей бар'єр захистить тебе на 10 років, а поки що, бувай)
М:-Ні!!! Мамо!!!
О:-Я запичатаю це місце таким само бар'єром, але відкрити його зможеш лише ти. Я буду чекати)
Самотня сльоза, ось що було останнім перед тим як все королівство зникло.
Endflashback

М:-Мамо! Тату! Я обов'язково знайду вас!
Постаті в воді простягнули їй свої обійми. Мерилія відчувала їхню любов і ніжність. Від цієї картини навіть Луна пустила сльозу, та поспішно витерла її. Дівчина піднялася з землі і промовила до хранительки.
М:-Я мушу йти.
Лу:-Іди і хай тобі щастить.
Мерилія швидко зібрала свої речі і побігла до хатини в лісі.

З піченьками і чайочком Анютка Майка :3🍪☕