08:30
Який чудовий ранок. Сонце приємно зігрівало своїм світлом. Біля мене на ліжку була Шарлі. Вона спала. Я не хотіла її будити, а просто тихо встала і пішла робити водні процедури. Потім перевдяглася і пішла замовити сніданок у кафе, що знаходилось там.
.
.
09:00
-Бонжур, мадмуазель Куцберг.
М:-Бонжур.
-Чого бажаєте?
М:-Мені як завжди чай з вишневим пирогом і трішки фруктів.
-Бажаєте сніданок в номер?
М:-Так, дякую.
Я пішла в свій номер. Шарлі вже встала. Застеливши постіль, я почала складати одяг, що лежав на землі в шафу. Хвилин через 15 нам принесли сніданок. Перекусивши, я одягла спортивну кофту темно-синього кольору. Чорні штани і білі кроси.
Причесавши себе і Шарлі, я заплела косу.
Ми пішли навідати Аюса і Лілі. Лікарня знаходилась в 40 хвилин ходьби.
.
.
10:00
На вході в приміщення, нас зустрів головний лікар.
-Бонжур, мадмуазель Куцберг.
М:-Бонжур, я прийшла провідати Аюса і Лілі.
-Так звичайно.
Я провела 2 години в компанії Лілі і Шарлі.
Потім пішла до Аюса. Як завжди він не прокинувся. Лікар сказав, що його сила - це як частина його душі. Пощастило, що він взагалі залишився живим.
М:-Привіт, як справи? Тобі вже краще?( Я схожа на божевільну) Як би я могла тебе зцілити...
КінецьPOVМері

Мерилія просиділа біля нього 1 годину, та згодом заснула, сидячи поруч. Вона погрузилась у глибокий транс. Вся вода у палаті( у стакані, вазі з квітами і капелниці) піднялась у повітря великими краплями. Ось Мерилія встала. Волосся почало ніби плавати у повітрі. Вона підняла руку догори, краплі води почали швидко кружляти біля неї і з'явилося яскраве голубе світло.
Саме в цей час мимо проходив лікар, помітивши цю картину, він помчав за Лілі і Шарлі.
Коли вони прибігли і побачили це, то ніяк не зреагували. А попросили лікаря набратись терпіння і нічого не робити.
Через деякий час вода повернулася на своє місце, а Мерилія мало не впала, але встигла отямитись.
-Що це було?
Ш:-Схоже на лікування водою.
-Лікування... Водою? Але... це одне з... Договорити він не встиг, бо в цю мить...
*глибокий вдих* і Аюс раптово відкрив очі.
М:-Аюс, ти живий!
А:-Ем... так... напевно... Що сталось?
Ш:-Місьє, можна вас на хвилинку?
-Так, авжеж.
Ш:-Лілі, ходімо. Мерилія сама все поясне Аюсу.
Лі:-Іду.
А:-Мериліє, про що це вони?
М:-Я... маю тобі дещо розповісти.
*через 30 хвилин*
.
Після всього почутого, Аюс взявся за голову. Було видно, що йому важко в це повірити.
А:-Мериліє, де ти зараз живеш?
М:-В готелі '' Крокус ''. А що ?
А:-Ти не ходила в темні землі?
М:-Ні, після того як забрали твої сили... Наша сім'я зникла.
А:-Чорт... Доведеться зробити це...
М:-Що зробити?
А:-Неважливо, збирай свої речі. Зустрінемось завтра на вокзалі.
М:-Ти що? ГЕТЬ З ДУБА УПАВ!? І НЕ РАЗ!? ЯКЕ ЩЕ ЗАВТРА?! ТОБІ ЩЕ МІНІМУМ ТИЖДЕНЬ ТУТ ЛЕЖАТИ!
А:-Я втечу...
М:-Ні, ну точно з дуба рухнувся. В голові мозку геть не лишилось.
А:-Мериліє, не починай...
М:-НЕ ПОЧИНАЙ?! НЕ ПОЧИНАЙ?!
ТИ ХОТЬ РОЗУМІЄШ ЯК Я ЗА ТЕБЕ ХВИЛЮВАЛАСЬ?! ЯК Я МОЛИЛАСЬ, ЩОБ ТИ ПРОКИНУВСЯ?!
Почувши ці слова, Аюс почервонів до кінчиків вух. Йому було соромно показувати своє обличчя і він швидко сховався під ковдру.
М:-Ну ти й дивний.