Невимовний біль
А серце плаче, ниє Сніжинки боляче врізалися в лице На думці, зараз, лиш одне: ''Чому я заслужила це?'' Колись ми друзями були, Сміялись разом ми, раділи... Та лиш одного не знав ти, Що вже давно тебе я полюбила. Знала що це не взаємно... Тому далеко в серці заховала. І все терпіла, думала, ''переживу''... Все було добре... і далі ми дружили Не знаю як, але дізнався ти, І лише почула я ''пробач...'' Одна сльоза... тепер вже дві... І я біжу, не відчуваю і землі я під ногами. Уперше дізналась про цей біль, І на серці глибочезну рану... Та нічого... Давно була до цього я готова. Тому коли зустрілись знову ми... Сказала просто: ''та я пожартувала)'' І усмішка сховала сльози й біль, І заприсяглась відтоді я собі... Що більш любить не зможу.
2018-12-28 13:01:52
3
0
Схожі вірші
Всі
Don't know what to do
I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ
45
3
5063
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1844