ذكَر لكنْ لَيس رجُل
بـلِـيـر
انتَ يا مَن تتَعالى تظُن نفسَك فِي الأعالِي و انْت اسفَل السّافلِين... تظن ُنفسَك رجُلا حينَ تتَقاوى علَى انثَى لا حَولَ لها و لا قُوة تظنّ ان القوّة في السّيطرة ، تمْشي بغريزَتك لا بِعقلك كـ الحيَواناتِ تمامًا انَسيت انّ امّك انثَى ، اختُك انثَى ، جدتُك و الكَثير... الاَ تعلمُ خلفَ كلّ رجلٍ عظيم امرأةٌ عظِيمة الا تعلَم انكّ لم تَكنُ لـ تكُن رجُلا لَولا الانثَى لـ كلّ من يتقَاوى على المَرأة ابَشرك انّك ذكر لكِن ليسَ رجُل...
2018-08-21 16:16:02
19
16
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (16)
SuS_73
حبيت❤❤❤❤❤❤❤
Відповісти
2018-08-21 16:42:12
1
hajer
حبيتتت😌❤❤ تعالي فهمي المتخلفين الي عدنا بس للاسف ميفهمو 😑🔪
Відповісти
2018-08-21 16:45:42
1
Girl
-تصفر- وااو ❤️
Відповісти
2018-08-21 18:09:46
1
Інші вірші поета
هِي و هُو الماضي كَلامٌ الفَتاة الثّلج
Інші поети
Ruslana
@rock_ksolana
Bai Hwar
@ymoea104
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3916
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12839