*
**
***
****
*****
*

Ми одинокі в цьому великому світі. Неважливо чи є у нас родина, купа друзів і половинка, адже їм ніколи не зрозуміти нашу глибинну суть. Кожен із нас народився у цей мізерний світ і кожен несе свій хрест. Ті,хто народився і виріс у благополучній сім’ї має світле й прекрасне майбутнє. Утім є й ті,хто народився в абсолютній темряві. Бо батьки таких дітей все їхнє дитинство казали їм, що ті невдахи з поганою генетикою і злою натурою. І ця історія саме про мене і моїх неблагополучних батьків. Неблагополучні не тому що бідні, а тому що не могли забезпечити мені моральний ріст і духовний розвиток. Я дівчина, народжена в темряві і мені з самого мого дитинства доводилося прикидатися тим, ким я не являюся аби зберегти собі життя. У мене були прагнення і мрії, які я хотіла реалізувати в життя. Проте для цього потрібно було бути вільною, а мені це не світило ще дуже довго.

Якщо взятися зараз за мій опис, а не моєї родини, то я би охарактеризувала себе так: блондинка з сіро-голубими очима і струнким станом, мої очі і посмішка могли зробити світ кращим а мій оптимізм світив там де я ступала. Хтось вважав мене слабкою бо я не давала здачі, а хтось дурною - я не відповідала злом на зло. Я завжди хотіла бути краще, але так як всі навколо мене казали мені яка я погана то це було не так легко. Можна сказати, що я притримувалася того образу який вони мені предписали. Не тому, що так хотіла-це виходило само по собі, мабуть тому що я повірила в те що мені казали. Батьки і в школі однокласники завжди чинили зі мною дурно. Незнаю чому люди такі жорстокі, але то факт. І не вірте, що батьки так вас виховують і мотивують стати кращими. Це не так! Вони самі не знають, як виховувати бо як можна поділитися тим чого всередині немає і я не тільки про знання але й про елементарну любов яка повинна бути присутня в батьків до свого чада. Я дійсно намагалася відповідати вимогам батьків і вчителів у школі та думаю я просто не могла бути до абсурдності ідеальною. Саме цього від нас кругом вимагають, але я була створена інакше і жити так як диктують інші, не було в мені запрограмовано.

© Марго Форевер,
книга «Дівчина в масці або диявол не спить».
Коментарі