-Доброго дня. Ви могли б...- почав я.
-З незнайомцями не спікуюсь.-перебила вона мене і пришвидшила крок. Я теж пришвидшив крок.
-То познайомимося.-простягнув лапу я. Вона зупинилась.
-А ти наполегливий. Чого тобі треба?-гордовито промовила вона.
-Щоб ви були моїм провідником по місту. - твердо відповів я. Вона розсміялася.
- Тут кожен сам за себе і це не секрет.Дивись яке місто велике оце. Я б радила бігти поки не вбили іще.-сказала вона і пішла.
-Шкода ятак хотів знайти себе у цьому місті.-здався, і подумав яка ж божевільно пихата ця кішка.
-Знайти себе...-повторила кішка.-Я згодна бути твоїм провідником, але за однієї умови...
-Якої?- застерігся я.
-Ти будеш слухати мої вірші- обернувшись до мене сказала вона.
Я побачив її очі, такі чорні що майже зливаються із зрачками. Таких красивих очей я ще не бачив. В них втопитися можна.
-З тобою все гаразд? То ти погоджуєшся?-якось дивно дивиться вона на мене. Я зрозумів що я витріщаюся на неї.
-Так, домовились.-погоджуюсь я.