Розділ 4
Ми йшли пустими вулицями але вони мали свою красу. Потім ми йшли сходами. Врешті ми вийшли на дах багатоповерхівки.
-Я люблю коли тут заходить сонце.-каже Кітті.-І зараз це станеться.
-Знаєш, я радий що знайшов тебе-випалив я.-Здається, я знайшов себе.
-Справді? Ну тоді я вже тобі не потрібна. Можеш сам гуляти по місту ...-сумно сказала вона.-Тож, прощавай тоді.
-Стій.-крикнув я- Я знайшов себе у тобі !
Вона зупинилась.
-Справді?- знову запитала вона.
-Справді.-відповів я. Кітті обійняла мене.
-Знаєш, ти мені більше як друг...- почала вона.
-Ти мені здається теж...-сказав я.
-Але спершу скажи мені відповідь на одне питання - питає Кітті. -Яка твоя перша думка про мене?
-Якщо чесно, то божевільна кішка- чуть не вибухаю сміхом я .
-Що?! Я можу і побити! -зі сміхом пригрозила кулаком Кітті.
-Я люблю тебе-кажу я.
-Я тебе теж-відповідає вона.
Коментарі