Він не радів уже ніколи,

хоч і бачив її інколи.

Не відкривав душі простори,

і постійно ішов гуляти.

Навчання пролетіло за мить,

і в голові вже не шумить,

від розповідей викладачів,

і смішу одногрупників.

Та що робити літо усе?

Що воно йому принесе?

Чи до неї подзвонити?

А може нічого не робити?

Та довго в роздумах не сидів,

своє серце не будив.

Воно заснуло вже давно,

не треба будити його.

Потрібно навпаки радіти,

і далі весело жити.

Треба іти полежати,

під гарним сонцем позасмагати.

№17 Допит

"Стій, бити буду!"

Почув розлючену Наталю.

Та не відповів нічого

не міг сказати нового.

"Ти чому мені допомагав,

із деканом розмовляв.

Мене одногрупники ображали,

і підлабузою назвали.

ти таке натворив,

що і сам не зрозумів,

яку свиню ти підклав,

коли мені допомагав."

"Ти чому починаєш кричати,

і мене тут нервувати.

Я тобі не допомагав,

і нічого не підкладав.

Декана твого я не знаю,

і проблем ніяких не рішаю.

Хто тобі таке сказав,

таку казку придумав?"

"Мені усе розказали,

і відео цікаве показали.

Хоч не видно голови,

але там точно був ти."

"То вони дивились зі спини?

І навіть відео зняли,

але ні одни із них

не знає мене досих пір.

І як вони тобі довели,

як тебе переконали,

що це я з деканом говорив,

і тобі тоді допомагав?"

"Ну я думала це ти..."

Наталя поринула в думки.

 доки вона просто стояла

Івана вже проморгала.

№ 18 Його таємниця

"І що вона таке придумала?

Обом тільки відпочинок спортила.

Він подивився на свої рани,

від ножа вони були рвані.

Наталя не побачила нічого,

тай не хотіла сказати злого.

"Потрібно мені іти

нерви заспокоювати."

А в голові зрадливі думки

показують щасливі моменти.

Серце проснулося за мить,

і вже до неї мчить.

Вже біжить до зупинки.

і бачить її пакунки.

Та зрадливо автобус приїхав,

і момент від нього далеко поїхав.

Задумався він над словами,

і згадав події з вчинками.

"А в неї декан не простий,

і на бажання він падкий.

Мене заставляв працювати,

і його роботу виконувати.

Та щей через його дружину

ледь не сів я у вязницю.

Добре що це все пройшло

за вітром далеко полетіло.

Тільки той дивний здоровань

нагадує про себе день у день.

Він мені шрами залишив

до лікарні тоді відправив."

В роздумах таких Іван,

прямував по пляжних пісках.

№ 19 Відволікли

Ранком сонце привітало

його в променях скупало.

Ледве з ліжка він встав

телефон у руку взяв.

До кого йому подзвонити,

кому душу виляти?

Сидить в голові перебирає,

Та ближчої за неї немає.

"Ти чому сидиш понуро?

незворушно і так безшумно.

Ми приїхали відпочивати,

і один одного розважати."

"І тобі ранку доброго.

Щось немає настрою веселого.

Тай надоїло у волейбол грати,

і без перестанку плавати."

"Ти здурів нараз, чи як?

Про що говориш дурак.

Надоїло на дівчат дивитись,

їх красою оповитись?

І розкажу я тобі  по-секрету,

доки не полетів ти на іншу планету.

Моїй меншій сестрі,

щось сподобалось в тобі.

Я спочатку трошки злився,

але дуже вчасно з цим змирився.

І як тільки це зробив,

я дещо добре зрозумів.

Коли іще таке в житті буде,

що хлопця сестри рука вдарити не захоче.

Тільки її не ображай,

і чекати на себе не заставляй.

"А якщо не подобається вона мені,

і не тягне мене до неї?"

"Ти спочатку з нею побудь,

а потім говоритимеш таку жуть.

Моя сестра найгарніша серед всіх,

і мудріша за нас усіх.

Немає за що її не любити,

так що пора вам один одного зустріти.

№ 20 Дівчина

Раніше так на неї не дивився,

і раптом її світ відкрився.

Пірнув у очі її голубі,

віддав життя у руки її.

Вона красива і щаслива,

і поруч з ним така щира.

Посмішка її постійно сіяла

Іванові так серці засліпляла.

І добре їм разом завжди,

не знав із нею нудьги.

Всі біди із життя пішли

веселощами заповнились думки.

Так добре з нею гуляти,

її губи приємно цілувати.

днями разом веселились,

вечорами один до одного тулились.

І все погане далеко пішло,

щастя на обрії завидніло.

Радістю повнилось серце його,

і спогадів щастя повно було.