№26 Туман

Іван забувся про усе,
і у житті все стало добре.
З дівчиною своєю гуляв,
і про Наталю забував.

Та знову навчання почалося.
і йому поїхати прийшлося.
Стосунки на відстані не прості,
але допомагають зустрічі.

З часом сум в очах з'явився,
і на довго там оселивя.
Іван нічого не розумів,
і дівчині своїй не розповів.

Сум проходив лиш тоді,
коли проходили їх зустрічі.
Це туман з очей спадав,
але Іван цього не знав.


№27 Побачили

Зима у місто прийшла,
і дороги снігом покрила.
Коли він з нею ішов,
майже повз Наталю пройшов.

Зустрілись вони поглядом,
остовпіли немов покриті льодом,
незнали навіть, що сказати,
та не змогли час витрачати.

"Привіт" - промовили разом вони.
"Не бачились з минулої зими,
багато чого з нами сталось,
круто життя помінялось.

Ось це хлопець мій,
його звуть Андрій."
"Мені приємно це чути,
і є що розказати.

Це половинка моя,
весела і дивовижна Христина.
Може разом на каву.
або іншу розвагу?"

"Ти підкинув чудову ідею.
Так буе краще, правда Наталю?
Ми зможемо разом поговорити,
і один одного розвеселити.

№28 Злитись чи веселитись?

Дівчата кави не захотіли,
у кіно миттю полетіли.
Вони не хотіли разом гуляти,
але не могли хлопцям відмовляти.

Довго кіно дівчата вибирали,
що працівники на сеанс вже запускали.
І довго ще на хлопців злились,
що вони разом всілись.

Христина Івана обнімала,
увагу на себе звертала.
А він ніби кам'яний,
сидить холодний, незворушний.

Наталя зі сторони дивилась,
і в голові думки роїлись.
Та ось побачила вона,
те що одразу не прийняла.

№29 Так довго

Хлопці довго про кіно говорили,
про дівчат зовсім забули.
По вулиці просто ішли,
дівчат за руки тримали.

І ніби добре здружилися,
і потрібно радіти цьому.
А дівчат тягнуло сваритися,
вони самі не знали чому.

Вечір тільки розпочався,
і їм разом ще довго іти.
Дівчата ледве стримуються,
щоб далеко не піти.

Кожна проведена разом хвилина,
ішла для них немов година.
Ледве миті дочекались,
коли по домівках розїждались.

№30 Як так?

Вона сиділа на ліжку одна,
і дивилася в сторону вікна.
Її лякало побачене учора,
і чому раніше не замітила.

"Цікаво, чи побачив він,
чи звернув на це увагу.
Завжди все перший помічав,
і мені потім розказував.

А тепер сиджу сама.
І кому мені подзвонити?
Такого не зрозуміє подруга.
Мені просто треба забути."

З такою думкою заснула,
і ніч швидко промайнула.
Вона все правильно зробила,
У кожному сні Андрія бачила.