№ 21 Її літо

"Він міг і збрехати,

міг казку про себе скласти.

Розказати, як жертвував собою, 

і не давав ногам спокою.


Взяти на себе усі лаври,

і ходити зі мною, як пара.

А тепер я на одинці сиджу,

і старі фільми переглядаю"


І знову спогади накрили,

її пам'ять добру розбудили.

Вона щастя моменти пам'ятає,

їх з голови не викидає.


В цих спогадах хлопчина один

дарує їй посмішку безмежно годин.

Так проводить вона вечори,

пізнавши нові для себе думки.


Фото спільні щодня переглядає,

і кожен раз сльози пускає.

І ось вже серпень за вікном,

скінчилось літо, навчання знов.


№22 Остовпіла

 На навчання свої справи,

і вже всім не до забави.

Її це від думок відволікає,

і біль душу трішки відпускає.


Сьогодні раб том відмінили пари,

має час на свої справи.

Можна містом прогулятись,

на атракціонах покататись.


Та ноги, як на зло,

не слухались її уже давно.

І несподівано привели,

до тієї красивої вулиці.


Вона на те саме місце стала,

де його тоді зустрічала.

І очі знову метушаться,

його зустріти тут бояться.


Та раптом вона завмерла,

і своїм очам не повірила.

Він ішов десь в далині,

але його очі не були сумні.


Іван ішов із дівчиною своєю,

тією красивою, доброю і ніжною.

Вона подарувала йому тепло,

і до нього щастя у дім прийшло.

А наша сумна Наталі,

стоїть непорушно при стовпі,

не може кроку вперед зробити,

або хоча б лице опустити.


Та хвилини через дві,

рушили її ноги самі.

Ішли вони до самої квартири

на дорозі залишаючи сльози.


№ 23 Відповідь

"Він з нею такий щасливий,

і зараз не дуже сором'язливий.

А біля мене не міг стояти,

і спокійно так розмовляти."


Вона піднялась і посміхнулась,

і дуже красиву одягнулась.

Треба його швидше забувати,

і своє життя покращувати.


Цілий день її посмішка сіяла,

і хлопців усіх засліпляла.

Море уваги звідусіль

вдалось заполонити їй.


І ціль свою досягнула

лавину пропозицій отримала.

І до вечора вже не одни,

що подарує машину їй говорив.


№24 Вибір

"Тільки день хлопці довкола,

а мені метушня надоїла.

Ніколи кимось бавитись не любила,

тай вибір такий ще не робила.


Що мені зараз робити,

потрібно когось обирати."

 Та щось в грудях закалатало,

і про Івана нагадало.


"А ти серце зараз мовчи,

не потрібно твоєї допомоги.

Йому зараз добре з нею.

і я піду дорогою своєю"


Так вона про себе говорила,

доки їсти собі варила.

Вибір стояв перед нею складний,

а вона із нього зробила простий.


№ 25 Ніби щастя

Гуляти із ним весело,

а обнімати так приємно.

Вона вже дуже давно,

відчувала чиєсь тепло.


В обіймах тижні пролітали,

вони такі близькі стали.

І ось їх щастя привітало,

до них у гості завітало.


І сніг розтанув у душі,

стало тепло Наталії.

Івана успішно забула,

про іншого ночами думала.


Добре разом їм гуляти,

і хочеться долі поєднати.

Почнуть разом шляхи іти,

до одної домівки вести.