"Реквієм свого буття"
Рахую дні, і місяця та ночі.
Все щось планую, бути справжнім хочу!
Ліки від болю та журби своєї.
Все віднайти бажаю у сувоях тих..
І гори ці, величні недосяжні.
І ці дороги стоптані неначе, кожен з них, пройшов вже їх.
Роки все йдуть, пливуть за небокраєм..
Краса очей її мене оберігає.
Вже не зійти із розуму мені..
Я тут залишусь ненадовго.
Помрію про квіткові я сади.
Серед руїн, ми тут лиш випадкові.
Не з світу цього, створені вже ми..
І відкриття диявола дається важко.
Хоча і знаю, я його роки.
Тепер і з ним прощатися я маю.
Це вже останній реквієм вже мій.
Все щось планую, бути справжнім хочу!
Ліки від болю та журби своєї.
Все віднайти бажаю у сувоях тих..
І гори ці, величні недосяжні.
І ці дороги стоптані неначе, кожен з них, пройшов вже їх.
Роки все йдуть, пливуть за небокраєм..
Краса очей її мене оберігає.
Вже не зійти із розуму мені..
Я тут залишусь ненадовго.
Помрію про квіткові я сади.
Серед руїн, ми тут лиш випадкові.
Не з світу цього, створені вже ми..
І відкриття диявола дається важко.
Хоча і знаю, я його роки.
Тепер і з ним прощатися я маю.
Це вже останній реквієм вже мій.
Коментарі