"Плин мого життя"
Честер Фінч
Мені здається: я не жив. А так спішив, кудись спішив.. Роки свої я марнував даремно. На біль, страждання, та журбу. І серед вітру в полі, бажав Знайти я правду цю.. Блукав серед степів широких, серед лісів високих, питав у себе я щодня; Коли минуть сумні літа? Коли прийде весна у серце? Невже міцна моя стіна? Ходив в споруди, що з хрестами. Носив на плечах, мури кам'яні. Та серед дзвонів, співів та мольби. Не чути Бога.. Він хоч почує наші молитви? Все грав у шахи, з долею своєю; І ніби вигравати став.. Та доля махлювати стала. І я вже їй, не раз програв.. Давав поради радо всім. Навчав як жити треба! Та сам життя не все прожив. Не слухайте мене, не треба.. Мені здається; я не жив. А тільки все, у скриню відкладав. І мрії свої, і плани на роки. Все відкладав, на кращі я часи.. А де вони? Скажіть мені.. Коли будуть вони? Колись.. Колись будуть.. Все вірив я, пастухам своїм. Вівцею був, все бекав навкруги.. А вже коли на страту, мав я йти. Чомусь жалівся, та хотів втекти..
2023-06-03 22:40:33
3
0
Інші вірші поета
"Відлітаючи в теплі краї" "На Кордоні Весни" "Для кохання в нас часу нема" "Пошуки втраченого"
Інші поети
Polya Ya
@Polina8
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1896
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11803