Бути жінкою
Жіноча доля, зовсім не казка, жіноча доля - це вічність, не мить. Кожна жінка будує життя на поразках, на помилках найкраще фундамент стоїть. --- Бути жінкою нині, не природа, а виклик. То ж хоробро та з честю його ти приймай, не смій дати задню, відчуй в серці відгук, в душі свої цвіт не ламай. --- Бути жінкою нині, це грати сто ролей, і кожна важлива, така рідна, своя. Терпіти нещастя, всі травми і болі, іти на пожертви, втрачати десь "Я". --- Бо доля жіноча - це радості море, і ночі безсонні, ранковий туман, метелики в серці, десь в темряві зорі, це знати де правда, відчути обман. --- В 21 столітті, є свої протиріччя, закриває обличчя образи вуаль, в кожній жінці по суті - є душа чоловіча, й щире серце - не камінь, благородне мов сталь. ©️ Chichek
2020-06-25 11:57:21
6
0
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14276
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11414