Я—восковая фигура

Дарья Томкина

Лежу на постели Не знаю в своём ли я теле Из рук появлялись карманы И речки текли из раны Ноги и руки тяжелы как базуки Неподъемные тары Как кобылы таскали Садили занозы В землю втыкали розы Хорошие дни пролетели, Как птицы на юг улетели Земля перестала кружится Я встану, закурю из темницы Я—восковая фигура—пала Голова на рельсы упала Черви—одни из животных Прекратят позывы рвотные

2021-04-23 04:11:09

Інші вірші поета

Роковая ночь Не запирайся в комнате Синдром Стендаля

Інші поети

rocusan

@rocusan

Thomas Agud

@thomasagud

BON BON

@bon_bon_c0xu

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3979

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4172