Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу.
Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя.
Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя.
Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду.
Ти з тих, хто забув про природу слова.
Раніше вірші — це була мова любові,
а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові.
Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави.
Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту?
Ти можеш римувати, але в тебе не має душі:
Твої очі порожні, як і твої вірші.
19.02.2019
94
2