Подарок (As far...)
Ключи, каблуки, бутылка. Тебя в этом списке нет. Упорно рисую точку, бегом удалю ответ. Ночь в дыме клубится зыбко и тянется память-нить. Убийца, отдай заточку -- подруга, бросай курить. Билет за мечтой, так вышло: дорога в один конец. Мне -- Сансет, эЛ-А и будни по швам зачеркнул рубец. Тебе -- свет британский высший, а скоро и мир весь твой. Улыбки и смех прилюдно, забиться и выть одной. Я тоже не одинока. С партнером, ну иль почти. Он видный и вышел ростом. Все -- в хронике, сам прочти. Вот только без экивоков, бывает, кольнет до слез -- Тебя ощущаю остро. Как марево, как гипноз. Спасибо, мой невидимка, все честно: из нот, октав, Подарок из слов бесценен. My hardly forgotten love. Диск с песней, цепочка, симка. Запрятать, закрыть, забыть. Замок "эМ плюс Вэ", ключ в Сене. Сильнее не утопить. Кто знает, а если тоже тебя ностальгия жжет, Стираешь в ответе скобки, реликвий ведешь учет? Гитара, кольцо -- а может, твой список не так уныл, -- Ключи, каблуки в коробке -- ждут часа, не подарил. ----------------------- К истории: https://ficbook.net/readfic/5207905
2023-03-04 12:56:09
2
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2023
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4312