Подарок (As far...)
Ключи, каблуки, бутылка. Тебя в этом списке нет. Упорно рисую точку, бегом удалю ответ. Ночь в дыме клубится зыбко и тянется память-нить. Убийца, отдай заточку -- подруга, бросай курить. Билет за мечтой, так вышло: дорога в один конец. Мне -- Сансет, эЛ-А и будни по швам зачеркнул рубец. Тебе -- свет британский высший, а скоро и мир весь твой. Улыбки и смех прилюдно, забиться и выть одной. Я тоже не одинока. С партнером, ну иль почти. Он видный и вышел ростом. Все -- в хронике, сам прочти. Вот только без экивоков, бывает, кольнет до слез -- Тебя ощущаю остро. Как марево, как гипноз. Спасибо, мой невидимка, все честно: из нот, октав, Подарок из слов бесценен. My hardly forgotten love. Диск с песней, цепочка, симка. Запрятать, закрыть, забыть. Замок "эМ плюс Вэ", ключ в Сене. Сильнее не утопить. Кто знает, а если тоже тебя ностальгия жжет, Стираешь в ответе скобки, реликвий ведешь учет? Гитара, кольцо -- а может, твой список не так уныл, -- Ключи, каблуки в коробке -- ждут часа, не подарил. ----------------------- К истории: https://ficbook.net/readfic/5207905
2023-03-04 12:56:09
1
0
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9559
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13159