Депутат

Рыцарь Времени

А що добєшся ти у тім житті? Ти може хочеш більше грошей, слави Над головою лаври золоті? Вельмошановні прихості, медалі Що зроблять з тебе щось у тім житті. Можливо десь посаду ти доб'єшся, Закінчиш свій могучий універ Де роблять з тих людей не чесних За взятку борешся, мов мудрий Апогей. Читаючи, ти думаєш, що знаєш? Та мріючи про сотню тих думок Коли ти йдеш старатись для медалей Та більш нещасних, блідних тих думок. Ти хвалиш всіх, та забуваєш хто ми! Та поза очі скаргу написав, мов: " Ми не люди, ми не знаєм хто ми " Ми лиш скотина в твоїх тих руках. Тебе хвилює лиш своя ця пика Нажертись в пузо, більше би грошей Так, статок мати це теж не погано, Достаток, дім, сім'ю, машини більше двох. Та ти подумав, в кого ти накрав так Аби щоб жити, треба на завод? Народ й Країна більше не хвилює, Ти депутат, ти гідний бути ним. Та знаєш, важко Україні Коли грабують, кажучи люблю. Скажи мені, кого ти дійсно любиш? Це гроші, слава чи твоя земля Вона не варта крові та зневаги Вона не варта смерті та війни, Та знаєш, це вже не повага Це зрада, ти лиш це прийми.

2019-09-09 06:59:00

4

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11997

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

12966