Депутат

Рыцарь Времени

А що добєшся ти у тім житті? Ти може хочеш більше грошей, слави Над головою лаври золоті? Вельмошановні прихості, медалі Що зроблять з тебе щось у тім житті. Можливо десь посаду ти доб'єшся, Закінчиш свій могучий універ Де роблять з тих людей не чесних За взятку борешся, мов мудрий Апогей. Читаючи, ти думаєш, що знаєш? Та мріючи про сотню тих думок Коли ти йдеш старатись для медалей Та більш нещасних, блідних тих думок. Ти хвалиш всіх, та забуваєш хто ми! Та поза очі скаргу написав, мов: " Ми не люди, ми не знаєм хто ми " Ми лиш скотина в твоїх тих руках. Тебе хвилює лиш своя ця пика Нажертись в пузо, більше би грошей Так, статок мати це теж не погано, Достаток, дім, сім'ю, машини більше двох. Та ти подумав, в кого ти накрав так Аби щоб жити, треба на завод? Народ й Країна більше не хвилює, Ти депутат, ти гідний бути ним. Та знаєш, важко Україні Коли грабують, кажучи люблю. Скажи мені, кого ти дійсно любиш? Це гроші, слава чи твоя земля Вона не варта крові та зневаги Вона не варта смерті та війни, Та знаєш, це вже не повага Це зрада, ти лиш це прийми.

2019-09-09 06:59:00

Інші вірші поета

Пробач Особисто тобі В пошуках тебе Я шаленію від брехні

Інші поети

Валерия

@Valery_123

Adian Rahaman

@Adian_Rahaman

Nanni

@Nanni

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

6002

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16888