Вірші
Спалах втрати
Іноді я ховаюсь від людей місяцями
Блукаючи по темній кімнаті,
Ходячи по цій старій квартирі шукаю її слует.
Згадую, як її очі зводили мене з розуму,
Згадую ті щирі обійми, танці у вечері серед темного міста
А їй тоді не були страшні грозі, ні болючі війни.
Іноді для забави забував її дотики,
Іноді забував її поцілунки.
Іноді хотілось прошепотіти на вушко та відчувати її подих в ночі.
Іноді хотілось забути все
Розірвати, знищити мов це сон.
А вона приходить дальше увісні і говорить, що кохає мене.
Важко було, боляче.
Тай зараз якось я не такий вже й щасливий.
Ідучи повз темні вулиці свого міста, повз довгі смуги
Відчуваю чужі погляди, десь там
Далеко за вікном гукають смішні вимови, якісь не зрозумілі крики.
А я начебто веселий, начебто сумний далі йду.
Просто спонтанно гублюсь у сірому місті чорної рутини.
У перехожих випрошував якихось грошей, аби не загубитись.
Хотілось теплої кави, якигось цигарок
Відчути, надіятись на щось - любити.
Здавалось би це все сон.
Але зрозумівши зухвалу прилюду, я знищував себе в унісон
Я не цураюсь і тим вже не буду.
Хех.
Важко, важко на душі відчувати, що немає.
Відчувати, що забуте.
Розуміти, що минуле.
1
0
503
Без назви
Обіцяєш що будеш поруч.
Б'єшся в груди, наче океан об скелі.
Встановлюєш аморальні ілюзії, божевільні інструкції,
банальне спілкування про внутрішній світ.
Твої почуття -- аномалія.
Вони не міраж, а муляж: протерні, забуті, клоновані...
А я так само задихаюсь від твоїх парфумів,
ховаючись між прозорими стінами,
провітрювати кімнату римами...
Вкотре дивлюсь на тебе, та не розумію,
для чого це?
Різновид сучасності, економія вічності,
незабутні серця, незрозумілі люди.
А що прекрасного в ілюзії життя?
Якщо ми не розуміємо стимул сучасності, координації рухів та солодких почуттів безмежності.
Твоє кохання -- аномалія.
Зрозуміти твоє бачення для мене страх свідомості,
смуток сліз та ілюзорних почуттів.
Цей крах пасує у твоїй свободі, розриває серця ненависті та остерігає...
Бути свідомим.
Ми лиш здатні виживати у цьому брудному світі дрібних ілюзій щасття,
шукаючи кохання повз великих районних хмарочосів.
Я постійно шукаю щось нове, не розуміючи свої власні фантазії, марную білі листи червоною краскою, вимальовуючи твоє прекрасне тіло...
Я так часто здійснюю подих, і мов обрій рвусь за власними забаганками.
А ти, так пошепки блукаєш по місту, мов дим від різкого дощу.
Колихаючи пустелю у своїй же душі, відчуваєш тривогу... Твоя увага надумана, твоя партія не написана, твоя роль -- не зіграна.
Твоя відсутність не варта моїх схвильованих рядків, знервованих слів.
Твоя свобода -- знецінена.
0
0
504
В пошуках тебе
Твоє тіло надумане, а сама Ти моя уява. Кучеряве волосся - мальоване
Ритм губ - видумка.
Я не бачу нічого, крім пустих аркушів
Де записую рядки, в яких освітлюю тебе.
Розмовляю в повній тиші темряви,
Мов сам до себе.
В мене таке зустрічалось рідко,
Та я не бачив не до, ні після.
Пишучи твій портрет, зігріваєш мене ілюзією,
Рятуєш мене від повної самотності,
Кохаєш мій почерк, мої рядки, мою втому.
Описуючи твою душу, вкладаю свою
Застережливо малюю ніжний відтінок та колір твого волосся, тіла, крик душі.
Криги айсбергу тануть від твоєї зовнішності,
Краса доволі брехлива, хитра та не твоя.
Я описав ідеал від якого пів світу загине,
Аби бути поруч з тобою.
Мої рядки, моя книга, мій почерк...
Читаючи романи, переслідую сюжет
Епізод та трошки дотиків твоїх рук,
Трішки обіймів, поцілунків та...
А знаєш, досить.
Я повертаюся в життя.
Хочу жити?
1
0
488
Для неї
Я загорівся писати для неї вірші
Читаючи сотню незакінчених фраз,
Як колись пам'ятаю в забутім саду'
Дарував їй колиску розкішних прикрас.
Я загорівся співати для неї прози
Танцювати у монохромнім ряду.
Вихваляючи, вигукувати на весь світ звістку
Що без неї на віки, десь там пропаду.
Я губився у теренах своїх сюжетів
Закликаючи музою моєю стать,
Я збудував би замок, та підніс би її силуети
На верхівку гори, щоб сіяла вона кожен раз.
Я загорівся палати для неї днями
Відчувати кохання, надії майбутніх думок.
Як сірник я згораю, забудь що було, все між нами
Коли звістку почуяв, що більше нема тих зірок.
1
0
416
Особисто тобі
Твоя увага здатна відчувати мій подих,
Твоя розкутість - немов каяття
Твоя залежність - кохатись що ночі,
Та барви кохання ще ті чуття.
Я поміж сяйва до тебе лину
Я поміж гір тебе віднайду,
Я знаю скільки пройду сходинок
Тому тебе я одну люблю.
Повір на слово, злови на думці
Відчуй губами, торкнись сюди.
Читай листа якомога довше
Проникнуть сльози, вони живі.
Знайшовши тіло, відчувши душу
Із неба лине моя любов,
Десь поміж хмари нудьга проскоче
З мого терпіння зав'яне кров.
Я знаю скільки пройду сходинок,
Я знаю скільки пройду доріг,
Я знаю скільки над рівнем моря
Я пропливу до твоїх ніг.
Твоя увага для мене море,
Вітрила буйні гойдає човен,
Я замерзаю у твоїй крові
Так обійми же мене скоріш...
2
0
400
Депутат
А що добєшся ти у тім житті?
Ти може хочеш більше грошей, слави
Над головою лаври золоті?
Вельмошановні прихості, медалі
Що зроблять з тебе щось у тім житті.
Можливо десь посаду ти доб'єшся,
Закінчиш свій могучий універ
Де роблять з тих людей не чесних
За взятку борешся, мов мудрий Апогей.
Читаючи, ти думаєш, що знаєш?
Та мріючи про сотню тих думок
Коли ти йдеш старатись для медалей
Та більш нещасних, блідних тих думок.
Ти хвалиш всіх, та забуваєш хто ми!
Та поза очі скаргу написав, мов:
" Ми не люди, ми не знаєм хто ми "
Ми лиш скотина в твоїх тих руках.
Тебе хвилює лиш своя ця пика
Нажертись в пузо, більше би грошей
Так, статок мати це теж не погано,
Достаток, дім, сім'ю, машини більше двох.
Та ти подумав, в кого ти накрав так
Аби щоб жити, треба на завод?
Народ й Країна більше не хвилює,
Ти депутат, ти гідний бути ним.
Та знаєш, важко Україні
Коли грабують, кажучи люблю.
Скажи мені, кого ти дійсно любиш?
Це гроші, слава чи твоя земля
Вона не варта крові та зневаги
Вона не варта смерті та війни,
Та знаєш, це вже не повага
Це зрада, ти лиш це прийми.
4
0
448
Дій!
У твоєму місті знову пасмурна погода,
розсіяні будні, не виспані години.
Ти далі продовжуєш сидіти до півночі мріючи бути кимось.
День за днем ти працюєш на нудній тобі роботі, слухаючи свого боса що ти ніхто.
Ай правда, чого ти добився?
У молодому віці ти прокурюєш легені цигарками,
мрієш досвідом відомих тобі блогерів,
пробуєш затвердити себе поміж людей та кохаєш тих, хто намагається тебе забути.
Ти шукаєш своє щасття у страху та можливо у соромі,
бажаєш миру в країні, а сам віддаєш свій голос іншим кандидатам.
Закінчивши університет ти з гордістю Йдеш на роботу, щоб стати кимось для суспільства, знайти себе.
Розчарування та біль можливо беруть гору,
та ти все одно намагаєшся знайти грань -- бути особливим.
Знаєш, таких як ти мільйони на цілому світі...
Якщо зламають -- ти ніхто.
Ніхто крім тебе не буде будувати тобі свободу, надію та шанс на щочь краще.
Я би продовжував наводити приклад,
говорити тобі що краще для тебе,
та ти все одно будеш діяти так, як хочеш ти.
Знаєш, думай головою та відчувай душею, все залежить від тебе самого.
Дій!
5
0
435
Язык/мова
Этот новый стих я сделаю не столь обычным.
Я в строках напишу, как я люблю!
Подумавши, ви скажите, навіщо?
Я вам скажу, что так уж я хочу.
Я міцно скріплю дві потужні мови
Уверен, понимаете меня?
Любите свой язык, не забывая, что вы
Живые люди, делать так нельзя!
Я хочу показати суть вам в правді
Можливо вірш зачепить вас, чи ні...
Довольно споров, просто вы поймите
Що ми із вами аж не вороги!
Чи українець, може рускомовний?
Или русский ты, люби свою страну.
Давай забудемо ми про війну назавжди
Уверен, братья мы на чей то стороне!
Кохаймо неньку, любу Україну!
Любите русских, братьев и сестер,
Наверно скажите, что это пропаганда?
Так ось, що скажу я в упор.
Народ уже испачкан, не покорный
За владу боремось, не так?
Ми Йдем війною проти брата
Коли земля страждає від росплати
За умных, "годных" депутатов
Политиков и прочие мандаты.
Дістало. Може скажем хватить?
Ви ж хочете кохання, да любви...
Живемо з вами на одній, одній землі.
Ми нищемо, грабуємо.. Для кого?
Ведь для себя я уже понял, кто вы есть..
Це так красиво неньку не любити?
Ми ж з вами не маленькі діти
Які так хочуть ніжно ласки та обійм.
8
0
606
Пять гудків
Востаннє чую пять гудків у телефоні,
Немов цей світ помер, в моїх, світлих очах,
До тебе додзвонитись вже ніяк не зможу
Заснути поруч, чувши голос твій. Це крах.
Востаннє поруч, ніби божевільний
Стою, тримаючись об поручні моста
Тебе так хочеться поцілувати, так повільно,
Та розумію, що давно вже не моя.
Мабуть без тактно, подумки та мимоволі
Заглянув в очі, тихо й так повільно
Відчувши біль, образу й небуття,
Кохавши до нестями й так повільно
Згубив себе у світі небуття.
Цей світ й життя здається так не змінним,
В обіймах ти руйнуєш почуття,
Від алкоголю опянієш мов дитя,
Та пять гудків тебе убють по-волі
Мов гострий клин у груди, до кінця.
5
0
508
Пробач
Пробач мене коханий ти за все.
Пробач мене за те, що не кохала.
Пробач мене коханий ти за те,
Що віри я в тобі так і не мала.
Цінуй мене мій любий, та й люби
Люби так міцно ніби це в останнє.
В останню зустріч поцілуй мене при всіх
Візьми за руку ніжно, я благаю
Пробач мене за так багато втіх
Пробач мене, ти зрозумій в останнє.
Нам доля каже ні, кохання не для всіх
Нас развернуть на ліво та на право
Дорога щастя приведе в останній шлях
Де зустріч буде нашою буквально.
Пробач мене мій любий, ти пробач
Що так кидалась, ніби озвіріла
Це було в перший та останній раз
Коли ми були разом та щасливі.
7
0
590
Я шаленію від брехні
Я шаленію від брехні.
Коли ж я знала гірку правду,
Ти так розказував мені
Мов завжди поруч, завжди мій.
Ти часто клявся попри муки.
Які робив ти так мені,
А я б віддала все на світі,
Аби почути голос твій.
Я шаленіла від кохання.
Про тебе я співала всім пісні,
Та знаєш, більше нас нажаль немає
Я поринала у брехні.
Мені здається, я тонула.
Згоріла я, тай попіл мій.
По світу любий не шукай, бо
Не твоя, а ти не мій...
Я шаленіла від брехні.
Я палко слухала твій голос,
Та дико було так мені
Мов серце ріжеш ти любов'ю.
Хоч ти не знав, я довіряла.
Я так кохала що є сил!
Нажаль, лихе уже не гине
Та я лиха, а ти не мій.
6
0
508
Фантазії
Твій запах тіла так мене заводить
Бурлять фантазії мої,
Тебе кохаючи так міцно, як ніколи
Зійдемось в полум'ї твоїм.
Візьму тебе так міцно я за руку
Відчуєш ніжний подих мій
Та в полум'ї кохаючи, забудем муки
Які приносили весь час собі.
Прижму тебе до стінки дуже міцно
В обіймах поцілую, не втечеш
Прижму тебе я дуже, дуже тісно
Відчуєш ти мене, та потечеш.
Твої фантазії заводять в глухий кут
Я відбиваюсь поцілунком палким
Буває страшно біля тебе коли поруч ти
Розкажеш все, як в тих думках замріяно блукаєш.
Так ніжно обнімаючи ти переходиш далі
Зіжму тебе в обіймах, твої груди..
Вони мов дикий захід, я прижмусь.
Я опускаю нижче свої губи
Від губ до шиї піду не спіша,
В обіймах тебе ніжно я цілую
Тримаючи, я не від пущу нікуда.
Все нище й нище опускаюсь я по тілу
Тримаючи твої долоні дуже мило
Ти вигинала палко тілом як могла...
Ти відчувала дотики руками
Як увійшов, твій ніжний, палкий стон
Закривши очі, відчуваєш ніби камінь.
В душі твоїм задавлена ти мною
Та ми зійдемось тілом палким так
На вічно будемо кохатись
Мов це останній день в наших очах.
8
1
722
Скоро я піду
Мені здається, скоро я піду
Піду від тебе я на дуже довго.
І слів тримати в тій душі не зможу я
Слізьми вони забиті, може й кров'ю.
Мені здається, сліз не бачиш ти
Вони закриті в тій душі на віки
Холонуть твої ніжнії вуста,
Які ще вчора так хотіли літа.
Мені здається, в серці пустота
Відчуй ненависть, серцю тії бліки
Твої, твої гарячії вуста...
Хотіли поцілунків й трошки, трошки літа.
Мені здається, я згорів в тобі
Кохаючи тебе, не маю сили
Сказати правду, що моя ти і це все
Можливо дурість, тільки треба міру.
Мені здається, бачити не хочеш
Все з кожним днем ти відкидаєш думку
Яку в душі тримаючи, кохала
Забути, це є дія не з тяжких.
Опанувавши тіло, мовою, так тихо ти сказала..
Пробач мене, та краще ти піди...
6
0
650
Про кохання
Асоціація з тобою, мов небо, зорі і вода
Ти світле сяйво поміж морем, ти як світлина молода.
А зорі тії щирі очі, вони кохалися що ночі,
Водою тіло обливаю, тебе кохаю я кохаю!
Ти чиста небом, світом ясним
Без тебе світ, вважай пропащим.
Тобою дуже шаленію, тобою кожен день я мрію!
Кохати я не перестану, мабуть і в пеклі я розтану.
Візьми мене за руку в рай
Забудь ти все, скажи "Давай"!
Ти поцілуй мене кохана, в обіймах твоїх я вже п'яний...
4
0
602
Проходять ті дні
А в мене лиш було, одне те бажання
Яке вже триває здається десь рік,
Лишити в тобі своє серце, хоч трішки
Відчути тепло твоїх вуст і обійм.
Повірити в те, про що досі не думав
Дізнатися б правду, кохаєш мене?
Мені так важливо, аж серце стрибає
Від подиху ніжних, коханих тих слів.
Та часом, здавалося б, ми розтаємось
Ти криком женеш, хоч ти знаєш я твій.
А дотики болю, записки, образи
Відчуй же ти милість мою, я прошу.
Закутай всю душу у ковдру мою,
Якою накриєшся в ніч перед сном,
Подумавши, любиш.
За плачеш.
Любов.
Проходять ті дні, коли все це згасає.
Вже чуєш любов ти у серці своїм,
І наче хтось кров'ю клеймо пробиває
У серці, що ночі.
У серці твоїм.
Здавалось, мирились, любили до неба
Кохали, хотіли мов ті кораблі,
З'єднання, любові і миру натхнення
Що ночі я плачу, та я вже не твій?...
Проходять ті дні, коли смуток згасає
Тримай же мене ти за руку. Тримай.
Що ночі, що сили, моя ти голубка
Ти руки мої до сердечка пускай.
Кохана, моя ти любима людина
Я прошу тебе, не кидай.. Не кидай...
Дізнатись хотіла ти правду від мене?
Тобі так цікаво, чи люблю тебе?
Чи правда була це? Брехня без надійна.
Дивись же у очі, відчуй же мене.
Так, дійсно кохаю. Молю я до Бога!
Я дякую Богу за те, що ти є!
Моя ти прекрасна, весела, чудова
Тебе я кохаю, моя ти і все.
6
4
571
Ви знаєте?
Ви знаєте, що робиться зі мною?
Не знаєте, скажу вам я.
А знаєте коли обідно?
Коли оця самотність забирає душу,
Коли усі терпіння забирають почуття.
Ви знаєте, як гірко стало?
Не знаєте, скажу вам я.
А знаєте, як сумно стало?
Коли усі тобі знайомі, рідні душі,
Відходять вдаль, туда на небеса...
Ви знаєте, що за вікном іде війна?
Не знаєте, скажу вам я.
А знаєте як гірко є?
Коли твій брат, воює проти брата!
Коли твоя земля страджає від розправи!
Не знаєте.
У мене просто слів нема.
5
0
695
Прохолода
Ось на вулиці вже почалася справжня зима
І на жаль, тебе поруч давно вже нема.
Хоч у снах і думках ти завжди обіймаєш
Та всю правду моєї душі ти не знаєш.
Коли в серці моєму холодна журба
Я сумую, бо поруч тебе вже нема.
А я згадую часто, ті щирії очі,
Що кричали про почуття кожної ночі.
А я згадую часто, ті милії руки,
Які не завдАли мені жодної муки.
А я згадую часто, ті щирі обійми
В них не були страшні мені, будь-які війни.
На душі стільки слів й почуттів
Лише одна ти, почуть їх зуміла.
А за вікном, далі лютує зима
Твого тепла давно вже нема...
5
3
745
Чи варто це?
Ми так багато пишемо про почуття
Доказуєм, чого не знаєм
Про те, як та любов згаса...
Чи варто це? Ми вже не знаєм.
І кожен день всі мимоволі,
Хтось подумки чи на листі
Запише текст, який до болі
Розкаже все, що в тій душі.
Ми так багато слів не знаєм
Як описати тую мить,
Можливо, серцем ми не скажем
Як біль у грудях заскрепить.
Чи варто це? Ми вже не знаєм
Для чого тая, біла нить?
Не наче кров'ю поливає,
Ось ця похмура, чорна мить!
Щоночі дивлячись в обличчя
В обличчя страху й почуттів
Згадай дитинство, де обоє
Провели радісно ви мить.
3
0
454
Рух життя
Ти їдеш, дивишся в майбутнє
Не помічаєш тисячі шляхів
Ти думаєш, чому все так забуте?
Гадаєш, як минуле повернути,
Признайся, ти б це не зумів.
А пам'ятаєш, як ходив до школи?
А пам'ятаєш свої перші, будні дні?
Згадай, як весело було довкола
Чим ти займався, що робив тоді..
Чи пам'ятаєш свої перші почуття?
Свої старання, допомоги людям,
Всі барви певного моменту
Це твоє життя...
Воно не стримне, думай, що довкола буде.
Чи пам'ятаєш свої двадцять?
Коли ти планував своє життя...
Ти думав, що ти вже дорослий?
Ти думав, що готовий до життя?
Один твій хід, це крок.
Одна мета, це вистріл у всі цілі!
Не метушись, присядь ти, відпочинь..
Життя летить, не наче в небі птах.
Ти ж не спіши, роздумавши,
Зробивши вірний хід,
Поставивши собі мету, добєшся цілі.
Життя – це певна суїта,
Історія з минулим, повір же ти в майбутнє!
Воно як слід, що залишається в серцях.
Коли ти переносиш біль, страждання чи кохання
Ненависть, доброту, та щиру злість.
За весь цей час, зумієш зрозуміти
Одну, лиш філосовську річ...
Можливо, серцем ти не скажеш
Душею доторкнутись би не зміг
Думками, думаєш розкажеш?
Засумнівався?
Тихо так притих...
Повір, усі твої старання, усі ці цілі у житті
Добитися тобі б здавалось тяжко
Чи правда це, не знать мені.
Ти їдеш далі, дивишся в майбутнє
Думками вибираєш вірний шлях
З тобою, поряд вірні тобі люди
Щасливий думаю.. Чи це не так?
Твій рух життя здається вічним
В вогні, ти спалюєш все небуття
В надіях, обираєш сенс життя,
До пристрасті ти маєш міру,
Від алкоголю оп'янієш мов дитя..
7
2
605
