Вона твоя...
Таня Друзь
Вона твоя, вона проста, Вона духм'яний цвіт камелій, Вона як візерунки гжелі, Як корінь в тобі пророста. Вона богиня? Ні облиш... Проста земна звичайна жінка, І то лише твої інстинкти - До неї покликом гориш. Вона затьмарить всіх навколо? Ти певен? Чи то просто мар. Бо обіймає все дурман, Коли до тебе мовить слово. Вона подарувала погляд, Всміхнулася до тебе знов, А ти подумав про любов, А потім те, що люди мовлять. Вона цілує перед сном І кожен ранок обіймає, Блаженний дар у серці має І вабить тебе знов і знов... Вона з тобою на віки, Поки планети по орбіті, Допоки в світі будеш жити, І поки час буде пливти... Вона твоя, вона проста, Вона, як візерунки гжелі, Духм'яним присмаком камелій В твоєму серці пророста.
2020-08-12 19:39:18
4
0
Інші категорії
Радісні вірші Соціальні Пейзажні Гумористичні Привітання Подійні
Інші поети
M@ïN ThïNg
@mainmoha
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4227
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2150