Блог
Всі
нове віршище
Новини, Цікаве, Думки вголос
Коротше, муза мене покинула через перенавантаження у навчанні (що не зробиш заради стипендії), але все одно інколи з'являється час і тоді я пишу :) запрошую до прочитання мого нового вірша
7
188
Книги
Всі
Вірші
Всі
Кулька для сирітки
Ось дівчатко в лимонній сукенці з льону
Вхопить кульку блаватну рукою цупко,
Ніби рідну матусю в часи кордонів,
Ніби рідного тата у миті смутку.
Кулька – щастя малявці, як друзі іншим,
Поміж туги, самотності і печалі.
Буде поруч. Зігріє, коли у тиші
Сльози зринуть студеним жаским цунамі
По щоках карамельних, в утомі тіла.
Та й обійме з любов'ю вона, як матір.
Бо ніхто не готовий до смерті рідних.
Тяжко жити сиріткам у світі, знаєш?
Тільки, друже, дарма говорю слова ці!
Ними палко малюю колючий образ,
Мов із неба впаде в поетичній окрасі,
Щоб зробити на серці твоїм недобре.
Мо' почуєш?… Життя – мелодрама в масках!
Адже змалку я теж сирота убога
І маленька людина. Життя – фіаско!
Просто різні ми зовсім-не-зовсім трохи
З нею: досвід, сім'я, спілкування з людом,
Голос, колір волосся і запах поту.
Серпень пестив розжареним вітром губи
У морозиві ласім її, мов котик…
Ця сирітка сміялась, вхопивши кульку.
А мені так… Ну, боляче стало, друже!
Довго погляд тримала на ній з маршрутки,
Сонцем спеченій, вельми тужно.
Потім сіла – злилася ця ода – вдома.
У ланцюги скувались думки, у рими.
Мабуть, друже, читав їх уже між ромом,
Що присвячені дівчинці й кульці. Ними…
Тільки трохи не мо' дописати, жалить,
Інша доля спіткала мене – пропили
Люди, котрі любити повинні… Падли!
Кульку лопнули кляті мою, мов звірі.
То ж забудь про вірша заскладного, Госте,
Бо написаним надто фальшивий буде,
Не умію. Не можу про інших. Просто.
Різні в кожної досвід і різні згуби.
***
27.08.2021
16
2
664
Підліткове щастя
Мати змогу говорити й не боятись.
Мати змогу говорити тільки правду.
Мати змогу говорити, ніби в п’яльцях
Думу словом вишивати любо й радо.
Це хіба не підліткове пряне щастя?
Адже кляпом затулили в біса рота,
Щоб мовчали спохмурніло, сестри й браття!
Ані звуку! Ми не гідні – не дорослі.
Надто кволі «цуценятка» старшим людям.
Куцим хвостиком виляти тільки можем.
Та почуйте в тиші заклик, ніби «руту»!
Бо за голос поборотися спроможні!
Вбило віру німування, ми – невдахи…
Ще й дорослі зацькували нас – садисти.
Та що з того? Зберігайте рівновагу!
Будем мати перемогу урочисту!
25.10.2021
12
5
650
Невідправлений меседж
Ще устигнеш натиснути клавішу «відправити»
І промовити меседжем зовсінько небажане,
Непотрібне, далеке від істини, ось бачиш ти?
Краще видихни злобу із себе – вийде сажею.
Вір! Пустелею вкрите – емоціями писане,
Все даремне, якщо прочитати по-спокійному
– легко, не поспішаючи поглядом із тиграми –
І подумати: «Чом розізлилася потішно, ну?!»
Ось тоді зрозумієш, малесенька, у мозкові
Того підлітка ярого, стомленого повністю,
Про важливе й безцінне в дарункові цім прозовім:
«Ми народжені неідеальними. Так, з гордістю».
***
13.10.2021
10
2
505
