Фαйղα Եօթթí #AР #FN
@torry_fine
Пливи, мій човнику, пливи, Пливи туди, де край згасає...
Блог Все
#якісна_поезія
Интересное, Разное, Цитаты
14
7
154
#шизашизоїдна
Мысли вслух, Разное, Личное
13
9
125
#якісна_поезія
Интересное, Разное, Цитаты
8
7
100
Книги Все
Стихи Все
Елегія сталінизму
В моїй душі сховалися алеї... Нестримні, тяжкі, стужею укриті, Де Він суворий, холодом відлитий, Приносив страх і горе в епопеї. Де тінь Його жахіттями тривожить! В отій війні, що змусила втікати Від себе, в да́лі, стрімко із кроваті, Чому, кохана, впоратись не можу? Якби ж я народитися міг потім, Щоб сліз твоїх не бачити ніколи... Бо влітку ніжно граючись волоссям Забуду про народження та розстріл. Та знов я буду в гіркім сталінизмі Іти на страту в тузі, як на службу Без тебе зранку, знаючи про тужбу Твоїх очей, що стомлені в капризі... Та марно, в біса, мріяти про здобу, Коли життя завершиться неспинне! Кохання в серці піснею хай лине, Не здатен я молитися в хворобу. Бо навчений в елегії суворій: Ревіння не поможе у кайданах! Я згадував твій запах вечорами, Тепер не бути цьому, як і болі! Бо все минає раптом. І назавжди. Твою любов я згадую, як світло, Йдучи мерщій, усміхненим до вітру, Тебе я відчуватиму при страті...
24
7
279
Відверта розмова Лист до Отця Макарія
Гаразд, поговорим відверто Про душу, про тіло, про серце? Про наші проблеми, панотче? Бо гіркість руйнує пророче... Збиває зі шляху в калюжу Думками... І ритмом потужним, Що б'ється годиннику в такти, Слова перервуться антрактом. Не знаю, що мовити далі, Мій траур — це тиша печалі... Побудьте зі мною, будь ласка, Ви пісня глибока, і казка, Легенда, що гріє в тумані Заблудження, болю, обману, Ви батько для мене... І матір, Тож разом давайте — кохати?... *** Отцю Макарію
37
27
399
Безодня душі
Втікали на Південь останні лелеки, Тебе чарували ті птахи далекі; Ти брала щоденник у руки тендітні... До нього писала бажання завітні, Не взмозі сказати і прямо, і гордо Коханню своєму, таємному Богу. Ти хвалиш за очі, і молишся стиха, Та й пишеш чорнилом. Остання утіха. Бо знову ховаєш в метафорі сльози І неміч, і тугу... Звиваються лози... Ти ладна втікати од Божого храму, Щоб знову не бачить ті очі яскраві! Хай ночі чорніші за смерті голодні, А днина затягне в пекельну безодню, Але не зцураєш природнього стану. Ти будеш ходити під стіни в тумани, Ніколи не скажеш, що зранює серце, А очі засяють — глибокі озерця... Ти будеш ходити до нього невинно, Кохання вбиває. Щоденно. Невпинно. *** Отцю Макарію
19
6
299