PRO
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
@torry_fine
рок-поетеса чи шо?
Блог Всі
Особисте, Думки вголос, Новини
7
1
124
Думки вголос
7
4
126
нове віршище
Новини, Цікаве, Думки вголос
6
188
Книги Всі
Вірші Всі
Кулька для сирітки
Ось дівчатко в лимонній сукенці з льону Вхопить кульку блаватну рукою цупко, Ніби рідну матусю в часи кордонів, Ніби рідного тата у миті смутку. Кулька – щастя малявці, як друзі іншим, Поміж туги, самотності і печалі. Буде поруч. Зігріє, коли у тиші Сльози зринуть студеним жаским цунамі По щоках карамельних, в утомі тіла. Та й обійме з любов'ю вона, як матір. Бо ніхто не готовий до смерті рідних. Тяжко жити сиріткам у світі, знаєш? Тільки, друже, дарма говорю слова ці! Ними палко малюю колючий образ, Мов із неба впаде в поетичній окрасі, Щоб зробити на серці твоїм недобре. Мо' почуєш?… Життя – мелодрама в масках! Адже змалку я теж сирота убога І маленька людина. Життя – фіаско! Просто різні ми зовсім-не-зовсім трохи З нею: досвід, сім'я, спілкування з людом, Голос, колір волосся і запах поту. Серпень пестив розжареним вітром губи У морозиві ласім її, мов котик… Ця сирітка сміялась, вхопивши кульку. А мені так… Ну, боляче стало, друже! Довго погляд тримала на ній з маршрутки, Сонцем спеченій, вельми тужно. Потім сіла – злилася ця ода – вдома. У ланцюги скувались думки, у рими. Мабуть, друже, читав їх уже між ромом, Що присвячені дівчинці й кульці. Ними… Тільки трохи не мо' дописати, жалить, Інша доля спіткала мене – пропили Люди, котрі любити повинні… Падли! Кульку лопнули кляті мою, мов звірі. То ж забудь про вірша заскладного, Госте, Бо написаним надто фальшивий буде, Не умію. Не можу про інших. Просто. Різні в кожної досвід і різні згуби. *** 27.08.2021
18
2
366
Підліткове щастя
Мати змогу говорити й не боятись. Мати змогу говорити тільки правду. Мати змогу говорити, ніби в п’яльцях Думу словом вишивати любо й радо. Це хіба не підліткове пряне щастя? Адже кляпом затулили в біса рота, Щоб мовчали спохмурніло, сестри й браття! Ані звуку! Ми не гідні – не дорослі. Надто кволі «цуценятка» старшим людям. Куцим хвостиком виляти тільки можем. Та почуйте в тиші заклик, ніби «руту»! Бо за голос поборотися спроможні! Вбило віру німування, ми – невдахи… Ще й дорослі зацькували нас – садисти. Та що з того? Зберігайте рівновагу! Будем мати перемогу урочисту! 25.10.2021
12
5
356
Невідправлений меседж
Ще устигнеш натиснути клавішу «відправити» І промовити меседжем зовсінько небажане, Непотрібне, далеке від істини, ось бачиш ти? Краще видихни злобу із себе – вийде сажею. Вір! Пустелею вкрите – емоціями писане, Все даремне, якщо прочитати по-спокійному – легко, не поспішаючи поглядом із тиграми – І подумати: «Чом розізлилася потішно, ну?!» Ось тоді зрозумієш, малесенька, у мозкові Того підлітка ярого, стомленого повністю, Про важливе й безцінне в дарункові цім прозовім: «Ми народжені неідеальними. Так, з гордістю». *** 13.10.2021
10
2
218