Він її цілує. Так ніжно і трепетно, що мені зводить коліна. На цьому насиченому моменті серія і закінчилася.

У бокалі закінчилося вино, а бутилка стоїть на столі аж в іншому кінці кімнати і так не хочеться вставити, щоб долити ще. Щоб переключити наступну серію.


Завтра рано на пари, а я ніяк не можу заснути, роздумуючи над сюжетом серіалу. Життя головної героїні чимось збігається з моїм життям. Вона з дитячого будинку і я теж звідти.
Я ще в своїх дванадцять втратила батьків в автокатастрофі. Я довго думала, чому мене не було з ними в тому авто, чому моє життя в той день не закінчилося. Відповідей не було. Після закінчення інтернату в вісімнадцять, я поступила на державне місце у медичний університет.
Це була найвибуховіша подія за останні роки. Це було місце на мільйон, але у мене вийшло! Більше того цей університет був розміщений в самому серці Лондона. Міста, яке за такий короткий час я встигла покохати. Для того, щоб орендувати невеличку квартирку, приходилось тяжко працювати асистентом у невеличкій клініці. Часто в нічну зміну, що вдавалось не дуже й то просто.
В мене немає нікого, окрім одногрупників з університету, найкращого друга і тітки Пейдж. Вона моя няня з інтернату, яка й допомогла потрапити мені у цей університет. І не важливий мій інтелект, адже без неї не було б нічого. В неї не було своїх дітей, тому вона любила доглядати за мною. Не беручи до уваги її бойовий характер, бажання постійно вчити всякій мудрості, вона була найближчою для мене людиною. І ось коли опівночі я чую шелест пакетів у себе в прихожій, розумію, що це вона. - Доброго ранку всім сонним мухам! Я тут сніданок принесла!- чую крик на всю квартиру. Якого ранку? Вона що, знущається?
Але коли я переводжу очі на годинник, то розумію, що за переглядом серіалу просто заснула. На годиннику була сьома ранку. Чорт, пари! Я швидко вистрибнула з ліжка і побігла у коридор до тітки Пейдж забирати свій сніданок. Натягнула капці на стопи, взяла в зуби бокс з сніданком і понесла на кухню, в цей же момент заплітаючи пучок на голові. - І тобі добрий ранок!- незрозуміло протракторила, адже коробка у зубах заважала нормально відкривати рот.Поставила чайник в повному очікуванні того, що тітка принесла в цих картонних боксах.
Привідкривши кришечку, побачила шматки телятини, кінзу, плавлений сир і булочки. Дістала тарілки і розрізала булочки, намастивши їх сиром. Збоку посипала кінзу, поклала телятину. Заварила каву собі та тітці. - Вельми вдячна за сніданок. Сама я б не справилася.- І пішла б на пустий шлунок, знаю тебе, вредіна! Тітка любила мене так називати і перебільшувати все наскільки, щоб усі повірили, що буде саме так. Закинувши усі посібники в рюкзак, взувши свої улюблені лоффери(1), я залишила квартиру, залишивши тітку на господарці(2). Дивом вчасно встигла на першу пару, де нам пояснювали будову шийного відділу хребта. На практиці довго розбирали будову атланта та епістрофея(3). Це було на скільки скучно, що я ледь-ледь стримувала сон. - Медді, ти сьогодні мене не кинеш?- таким на диво ласкавим голосом запитується Деніел.
Я підсуваю до себе конспекти і роблю ковток ванільного рафу(4), який він мені щойно приніс. - Ти про що?- роблю вигляд, що не розумію. - Ти йолоп!(5)- притуляє палець до голови, цим же жестом показуючи, що у мене немає мозгів.- Ми сьогодні всім універом в нашого президента(6) збираємося на хаті. Там розривна тусовка планується. Ти зі мною? Роблячи невеличку паузу роздумів, я погоджуюся. У мене ітак не було планів на цей вечір. Сьогодні п'ятниця і роботи в мене не було, тому я на годинку забігла додому, щоб скласти лук(7), зробити макіяж, зачіску, нові нігті в салоні.  Плаття облягаюче, на відкриті плечі, кольору фуксії(8) було неймовірне, хоч і вдарило по кишені.
Деніел пообіцяв під'їхати за мною своєю старенькою ауді під під'їзд і коли він повідомив, що вже чекає, я вийшла на вулицю. Погода була прохолодною та вітряною, але не могло бути інакше аж на сам кінець жовтня.
Сівши у салон, я вдихнула нотки чогось алкогольного і коли перевела погляд на заднє сидіння, то побачила бутилки з вином та шампанським. Деякі були навіть відкриті. - Ого! І це все ми маєм випити?- не приховувала здивування. - Цього буде навіть мало. Там в багажнику ще кілька пачок одноразок, щоб попарити, вейп. Сигарет не брав. Кальян забезпечить Ронні.- повідомив мене Деніел.Деніел став моїм найкращим другом в університеті, але невідомо чи за його рамками. Дружим ми всього-навсього рік і два місяці, тому повної довіри немає, але це не означає, що наша дружба не міцна.
Я не знаю, як я зачепила увагу Деніела в універі чи як він зачепив мою. Він просто був спокійним і трішки сором'язливим, і здається побачив у мені щось схоже, тому ми й подружилися. На фоні усіх багачів, до яких ми потрапили у групу, ми були звичайними людьми з простих сімей. Точніше я взагалі без неї. Ні, нас не обділяли одногрупники, не критикували. Навпаки, запрошували на різні тусовки, поважали наші прохання та принципи і це не могло не радувати. І ось ми їдемо на одну з таких тусовок.
Ронні- найкрасивіший хлопець універу, його президент і не просто мажор з великої букви,а найбагатший в універі. Він на останньому четвертому курсі основ медицини, на два роки старший за мене і так, я вже уявляла його в ролі мого хлопця. Шкода, що не лише я. Він подобається усім дівчатам універу, тому в мене немає ніяких шансів.

Але зараз я потрапила на його тусовку і це головне!В атмосфері витає запах дорогих духів, кальянного диму, осені. Гучна музика б'є по барабанних перетинках. Я з Деніелом зайшла в величезну залу, де миготів данспол. Столики хилилися від кількості випивки та закусок, і я заради хоробрості на дансполі опрокинула в себе кілька рюмок пекучої текілли. Деніел взяв мене за руку і ми потрапили в сам розгар гарячого сексуального танго. Згодом ми втратили один одного в натовпі, переключившись на інших партнерів. Він на якусь блатну блондинку, а я на пацанчика в окулярах. Через деякий час мені стало невиносимо жарко і я хотіла відійти від натовпу, тому пішла на пошуки виходу на подвір'я особняку. Батьки Ронні напевне навіть не здогадуються, що робить їх син в їхньому будинку, поки вони у від'їзді. Тай нехай, так чи інакше це не мої проблеми.По дорозі до виходу шум танців стихав, замінюючись звуками гарячого сексу. В самому кінці коридору світилася неонова кімната, вхід до якої прикривався великими торсами кількох амбалів. Згодом я зрозуміла, що щось там не так. - Сука, ти в боргах по голову! Ти мені винен не один лям зелених листочків!  Чим будеш тепер  розраховуватися?- ехом звучить чийсь грубий голос. З першого разу його погано вдалося розчути, але достатньо, щоб мурашки пробіглися шкірою.
Такий владний, жорстокий, холоднокровний...- Я клянусь...- тремтить голос Ронні- віддам, але чуть пізніше. У мене немає таких грошей.- страх Ронні передається й мені. Я й не підозрювала, що діти багатих батьків можуть влазити в борги. Це ж так нелогічно. Чому ці бандити явилися в його будинок саме сьогодні? Коли в ньому скільки народу. А ви спитаєтеся, чому бандити? Шакали, що стоять при вході до неонової кімнати зі всіх сторін напхані зброєю. Вони ж нас всіх вб'ють.
Ком нудоти підійшов до горла і я рефлекторно відійшла вбік, сховавшись за колоною. Ні, вони мене не могли побачити. Не могли. Я підтримую на місці, коли атмосферу заповнює гучний регіт того, хто кілька секунд тому вимагав повернути свій борг. - Ти думаєш у тебе ще є час?- знову сміється- Плати. ВЖЕ! Інакше мої люди тут всіх повбивають до чортової матері! А твоя смерть буде найбільш веселою. Я виріжу тобі всі кишки і вивішу їх на проживання птахам. Ти знаєш, я не жартую. Такі, як ми, не вміємо жартувати. - Я не маю грошей!- повторює Ронні. - Тоді плати не ними!-верещить головний.

Я чую постріл і не можу замовкнути. Гірше, я починаю кричати і це не можна не почути. В цю ж мить один шакал знаходячи мене, підхоплює мене за волосся і тягне до тієї самої кімнати. Страх паралізує. У кімнаті за диваном сидить головний, Ронні, його один єдиний охоронець і збоку кілька проституток, які сосуть члени охоронцям головного. Той постріл був фальшивим, нікого не вбили. - Дивіться кого я знайшов.- демонструє мене всім у цій кімнаті, тягнучи за волосся, охоронець головного.- Хто вона? - Це моя гостя, відпустіть її, вона тут ні до чого!- каже Ронні. Невже мене відпустять? Невже? Я клянусь, більше ніколи не буду ходити на такі тусовки. Ніколи, Боже! Допоможи мені! Нехай мене відпустять! Я взагалі втечу з міста! З країни! Мене тут всі забудуть, тільки зараз нехай мене спокійно відпустять додому. Боже, я багато не прошу! Головний знову сміється. - От якраз з неї і почнем!- засміявся головний. - Ніііі!! Пустіть мене! Не вбивайте! Я ні в чому не винна! Пуст...- не можу продовжити кричати, адже мені закривають рот широкою сухою долонею, яка неприємно пахне сигаретним димом. Ронні! Ну зроби щось! Ти дозволиш, щоб мене просто так вбили? Але з іншого боку, хто я тобі, щоб дорожити? Ніхто...Дуло пістолета приклали до моєї макушки і я почала усвідомлювати, що це кінець. Що от-от і я пораплю туди, де мої мама й тато. Ніхто не допоможе. Я майже здалась. - Стійте! Не вбивайте її. Можна її вам віддати замість грошей? Ви придумаєте, де цю дівку застосувати, вона того варта.- чую тихі слова Ронні. Ці слова б'ють по плінтусах. Краще вже вбити, ніж віддати в якості боргу. Краще вбийте!- Хм... А недоумок правду каже. Ви можете її запропонувати боссу, але й можете залишити собі. Тай ви зможете заробити на ній набагато більше грошей.- заговорив той самий, якому якась проститутка пососує ванючий член. - Заткнись!- крикнув головний і перевів погляд на Ронні.- Але пропозиція не погана. Думаю босс би за таку лялю багато б дав. Запакуйте но мені товар і ми підем з миром.- останні його слова. Все. Це кінець. Всередині мене щось кольнуло і саме це повернуло вміння думати логічно.

Тепер я товар на ринку. Ніколи б не подумала що звичайна тусовка може до такого привести. Я просто стала випадковою жертвою. Я просто в один день стала нічим. В одну лиш мить. - Випий!- мені подають бутилку з водою, в яку зрозуміле діло щось підсипали.- Випий добровільно або заллю!

Я мовчу. Не звертаю уваги. Але це не допоможе. Вони насильно розкривають мої губи і заливають туди цю рідину. Зжимають горло і я піддаюсь цим тискам, бо фізично більше не витримую. Ковтаю. Сльози течуть щоками, тіло тремтить, як самотній осінній листок під напором сильного вітру. В очах все розмивається.

Я втрачаю зв'язок з реальністю. Встигла побачити лише співчутливий погляд Ронні, наче він вибачався...

Словник:

(1) Лоффери-- туфлі, за формою схожі з мокасинами, але відрізняються від них наявністю товстої підошви і низького сталого каблука.

(2)  Господарка-- те, чим завідує господар- хазяїн, його власник.

(3) Атлант, епістрофей-- хребці шийного відділу хребта.

(4) Раф-- популярний в країнах колишнього СРСР кавовий напій, що з'явився наприкінці 2000-х років. Готується шляхом додавання нагрітих парою вершків з невеликою кількістю піни в одиночну порцію еспресо. Основна відмінність від лате — у використанні ванільного цукру і вершків замість молока. Часто подається з сиропом.

(5) Йолоп-- дурень, дурний.

(6) Президент-- мається на увазі президент в університеті, який обирається його студентами раз в певний період часу.

(7) Лук-- гармонійне поєднання зачіски, одягу, аксесуарів та інших дрібниць.

(8) Фуксія-- різкий яскраво-рожевий колір, найпопулярніший колір 2021 року.