Les portes de la vie
La plupart des gens se contentent de suivre un chemin tout tracé Une fois la porte de la vie ouverte, ils se laissent guider Et marchent tout droit comme on l'attend d'eux. Il arrive parfois que certains sortent du lot, bien heureux Remarquant pendant le long cheminement qu'est leur vie Qu'ils peuvent s'éloigner de cet avenir prédéfini Et ils ouvrent alors quelques portes Espérant ainsi de telle sorte Se rapprocher un peu plus près, Un peu plus près de la liberté. Car on a tendance à penser Que l'on n'a que peu de possibilités Mais c'est cette façon de penser qui limite nos choix Et qui fait que l'on marche toujours tout droit. Mais si, en s'interrogeant on remarquait un peu Tout au long de notre vie de nouveaux enjeux Car on est entouré en réalité d'une infinité de portes Qui sont toutes les opportunités que la vie nous offre Et si en ouvrant vraiment les yeux un moment, On voyait toutes les chances qu'on a à chaque instant ? N'est-ce donc pas cela la liberté, Que de prendre conscience qu'en vérité On peut choisir notre destinée ? Réfléchir à ce qui nous entoure Pour voir enfin ce qu'est le jour Et puisqu'on nous vole cette liberté, Prenons la liberté de nous envoler Qu'enfin la vérité se dévoile Et nous élance vers les étoiles.
2020-11-21 19:41:54
8
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Sakura
C'est très beau 😍😍
Відповісти
2020-12-13 21:57:49
1
EightNoAme
@ Sakura Tu l'as déjà lu 😂
Відповісти
2020-12-13 22:01:26
1
Sakura
@EightNoAme bah je perds la mémoire alors 😂
Відповісти
2020-12-13 22:02:27
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1242
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609