Попередня серія


На базу автоботів приїхало четверо друзів, перший день і вже пригоди...
- Емілі тікай, ховайся!! - крикнув Оптимус і Емілі як ошпарена кипятком побігла у бік маленької печери, та це замітив зомбі і пішов за нею тільки зомбі підняв ногу аби роздавати до смерті налякані дівчину як сталося диво..
Теперішнє...
POV Емілі
" Що тут взагалі коїться люди добрі, я просто тоді гуляла я не хотіла познайомитися з інопланетними роботами і стати частиною якоїсь війни. Ще й зараз тікаю від робота- зомбі який намагається мене роздавати як надоїдоиву комашку. Я практично біля печери ще трошки.. ну давай ні він вже підняв ногу. "
Емілі бігла як могла але зачепилась за камінь і дуже боляче впала на п'яту точку.
"Все мені кінець... Та що зі мною сталося від мене почав різко палати блакитний вогонь мені стало спекотно але через дві секунди стало так добре я була повна сил та енергії. "
Кінець  POV Емілі
Емілі почала палати блакитним вогнем потім в неї почали трансформуватися в костюм руки ноги,  а пізніше тут стояла дівчина схожа на маленьку фемку в броньованому костюмі, вона енергетичною хвилею збила зомбі той впав і розлетівся на шматки. Емілі не керувала собою, навпаки нею керував костюм. Вона побігла у бік бійки коли вона до бігла то стала за одним із валуном і дивилась на бійку. Вона сказала сама собі.
- Так в мене є два варіанти або мені тікати або іти у бійку!
- Кращим буде другий варіант,  зараз автоботів мало потрібно їм допомогти! - сказав чиїсь чоловічий голос, Емілі повернулась но нікого не побачила. Їй стало страшно.
- Хто ти?
- Я штучний інтелект вбудований у цьому костюмі ти стала моєю господаркою по скільки цей костюм належить тобі. - відповів спокійний чоловічий голос,- що Ви мені скажете те я виконаю.
І Емілі зірвалася з містять кинулась у бійку.У неї за спиною нібито виросли крила,  і вона одним стрибком летіла уверх.Бійка була у самому розпалі, автоботи програвали, Ретчет ледве стояв на ногах і тримався за ліве плече, Оптимус відбивався від чотирьох зомбі зразу, вони його обступили і накинулися всі зразу. Оптимус від такої ваги впав на коліна. Тут ні звідки з'явилась енергетична хвиля і збила з ніг усіх зомбі зразу. Навіть Мегатрон колихнувся і ледве вся на ногах подивився на джерело цеї проблеми. Оптимус і Ретчет теж так зробили навпроти них стояла маленька фемочка з витягнутими вперед руками. Фемка зразу побігла до автоботів, Оптимус був дуже здивований і тому був готовий до чого завгодно. Вона до бігла до них Ретчет зразу наставив на неї свої лезвії. Фемка вийшла крок уперед, Оптимус вирішив спитати:
- Хто ти?
- Це я Емілі просто в костюмі я не знаю як це сталося але тепер я така. - сказала вона ховаючи маску і щиток.
Ретчету мову відняло. Оптимус стояв і обдумував що це сталося та Мегатронові урвався терпець та викрикнув.
- Оптимус надіюсь я вам не сильно заважаю та якщо заважаю то я тебе уб'ю.
Оптимус зразу відреагуавши зразу кинувся до скелі почав викарабкуватися на скелю коли ж він нарешті досягнув своєї цілі Мегатрон нахилився та сказав.
- Радий був побачитися Оптимус Прайм та мені вже час я ще повернуся щоб убити тебе. - з цими словами він поклон и вся та трансформувався в наземний винищувач полетів геть від автоботів. Емілі допомогла Ретчету добратися на гору і сама стала на тверду поверхню зняла маску з  лиця.
- Я думаю що це точно не кінець та нам варто повернутись на базу поки автоботи не почали за нас хвилюватися.
- Емілі права нам потрібно повертатися я зараз викличуть граундбрідж.
Поки Ретчет налаштовував міст Емілі розбиралась з костюмом і нарешті натиснувши кілька десятків кнопок він трансформувався у красиве намисто яке просто було у грудях Емілі. Оптимус нахилився і протягнув маніпулятор дівчині яка на нього забралась, всі разом зайшли у граундбрідж і опинилися на базі. На базі їх чекали діти та автоботи з питаннями відповівши на кілька Оптимус пішов допомагати Ретчету з плечем. Діти щось дуже бурно обговорювали з автоботи,  Емілі розглядала своє намисто яке в'їлося прямо у кістку грудної клітки.
POV Емілі
" О клас, я тепер другий Тоні Старк на цій планеті. Хмм а може у Месщники податися їм напевне не вистачає тільки другої Залізної людини"
Кінець POV Емілі
І тут Джек дуже розійшовся і викрикнув.
- Якщо це звичайний день автоботів то я їду звідси. Міко ти зі мною?
- Я наршті попала до автомобільного раю,  Вибач Джек но ні.
-Раф?
Раф подивився на Бамбелбі, який явно виглядав засмучено.
- Вибач Джек ні.
- Емілі а ти?
- Думаю Джек ти знаєш мою відповідь.
- Джек  за останню добу багато чого сталося як і хорошого так і поганого тому ми поважаєш твій вибір покинути команду. - з ноткою смутку відповів Оптимус.
- Ну що ж якщо хтось хоче покинути базу двері ось там. - Ретчет показав маніпулятором на граундбрідж.
Джек пішов прямо до нього але йому дорогу перегородила Арсі.
- Я знаю тебе не існує.
- Рада була бути твоїм охоронцем.
І на цій ноті граундбрідж закрився за Джеком автоботи почали позволить дітей по домам, а Емілі сиділа на дивані з задумчиво лицем. Оптимус підійшов до неї.
- Емілі ти їдеш?
- Аа так їду.
Емілі спустилась зі сходів і перед нею стояла вантажівка з відкритою дверею, Емілі зайшла в салон і сіла пристебнулась. Вантажівка з рушила  з місця і виїхала на шоссе. Всю дорогу вони їхали мовча і коли приїхали Емілі подякувала і хотіла закрити дверей як Оптимус сказав.
- В завтра я заїду о 10 : 00.
- Завжди, - усміхнулась Емілі, - Надобраніч.
- Надобраніч.
Після цього Емілі зразу пішла до свого дому,  вона прийняла ванну,  поїла та лягла спати.



Нарешті  її написала бо не могла написати бо телефон був в ремонті і тепер я можу вас потішити новою главою.
Тапки і печеньки приймаю.