Bout de brume
Il écrit des mots sans aucune envie, Aucune suite, aucune vie, Juste lui et son esprit. Et mon âme en lourd lambeaux. Partout, ce flou qui le clou dans son fait ; Il est fou, il le sent, il le désire et le sait. Le froid le gagne, il se hante tout seul. Les étoiles lui paraissent inconnus, et il est seul, ce soir seul, cette nuit seul, il sera seul, peu importe les rimes, peu importe ses mots, déjà jamais il ne sera à la hauteur, et puis jamais il ne se sentira pas seul. C'est la seul fin possible, autant à lui qu'à son poème.
2020-10-22 08:47:36
7
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Lowen Le Tournesol
J'ai pas envie de juste voter, mais je sais pas quoi dire..
Відповісти
2020-10-22 10:12:52
1
KAYSEE
Je trouve ça magnifique Tu as une très belle plume ~
Відповісти
2020-10-22 17:27:24
1
André Luminaire
@KAYSEE O-oh, merci !
Відповісти
2020-10-22 18:01:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2182
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1545