Bout de brume
Il écrit des mots sans aucune envie, Aucune suite, aucune vie, Juste lui et son esprit. Et mon âme en lourd lambeaux. Partout, ce flou qui le clou dans son fait ; Il est fou, il le sent, il le désire et le sait. Le froid le gagne, il se hante tout seul. Les étoiles lui paraissent inconnus, et il est seul, ce soir seul, cette nuit seul, il sera seul, peu importe les rimes, peu importe ses mots, déjà jamais il ne sera à la hauteur, et puis jamais il ne se sentira pas seul. C'est la seul fin possible, autant à lui qu'à son poème.
2020-10-22 08:47:36
7
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Lowen Le Tournesol
J'ai pas envie de juste voter, mais je sais pas quoi dire..
Відповісти
2020-10-22 10:12:52
1
KAYSEE
Je trouve ça magnifique Tu as une très belle plume ~
Відповісти
2020-10-22 17:27:24
1
André Luminaire
@KAYSEE O-oh, merci !
Відповісти
2020-10-22 18:01:33
Подобається
Інші поети
Akah Moth
@AkahMothPurpleCarbone14
Kate Bondari
@Kate_Bondari_17
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12241
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3333