Fos_siL
2019-12-23 21:19:25
Різне, Цікаве
"А давайте поговоримо про хороші екранізації"-подумала було я об одинадцятій ночі. Чому б і ні, дійсно?
Ні для кого не секрет, що екранізують книги, зазвичай, для охоплення більшої аудиторії, адже для значної частини людей легше вже подивитись фільм, або серіал, ніж гортати справжні і, хто б міг подумати, паперові сторінки.( іноді люди навіть звертаються до першоджерела після перегляду)
Врешті-решт основа хорошої екранізації - продуманий сценарій, який водночас вносить щось своє, але й не відходить далеко від сюжету книги( фанати Персі Джексона просто плачуть десь в куточку).
Напевно одна з найкращих екранізацій книжок, які я знаю-Володар Перснів. Серйозно, вся команда разом з Пітером Джексоном попрацювала просто неймовірно, зробивши близький до сюжету, але водночас й не дуже розтягнений фільм. Свій, не менш важливий, новаторський вклад зробив серіал Шерлок, який однією ногою стоїть у світі Конан-Дойла, а другою у зовсім іншому вимірі двадцять-першого століття. На жаль, не можу згадати будь-якої іншої подібної екранізації, хіба що трохи Темна вежа ( ми ж не рахуємо діснеївські мультфільми по казкам, від яких там лише персонажі і назва?).
Поттер в якомусь плані показав, що буває, якщо міняти режисерів як рукавички. З кожною частиною фільми все темніші й темніші( як на мене другим Смертельним реліквіям це навіть зіграло на руку), чого звичайно не скажеш про книги.
Переспівниця й Дивергент не найкращі приклади.
А от Добрі Передвісники ( я про них вже згадувала) вийшли в тому ж божевільному стилі, що й книга( частково завдяки Нілу Ґейману, одному з авторів твору, у якості сценариста). Та й взагалі книги Ґеймана рідко мають погані кіноадаптації( Зоряний пил, Кораліна, Американські боги).
Гадаю про численні екранізації Кінга краще взагалі не згадувати, адже автор й сам неодноразово казав, що більшість з них недолюблює ( Сяйво Кубрика як на мене було таки непогане). Хоча про Воно, Зелену милю і Втечу з Шоушенка таки скажу. Фільм про клоуна( як мінімум перший) вдало проявив себе, уникнувши деяких неприємних речей згаданих у книзі ( дитяча оргія- як перехід до дорослого життя, я спочатку думала, що Кінг жартує). Зелена миля і Втеча з Шоушенка- це вже класика, сльози навертаються лишень від згадки про здорованя Джона Коффі.
Якщо чесно це все що я можу сказати (Пісня льоду й полум'я, більш відома як Гра Престолів не рахується, адже більша частина не по книгам. Й взагалі після того як Джордж Мартін сказав, що сцена з таким собі "воскресінням" Ґендальфа була не дуже вдалою ідеєю, важко щось сказати).