- Час вийшов, прошу підходьте скоріше.

- Слухай сестронько, а хто ці двоє?

- А це, Джеймс та Хару вони розпочали проводити екскурсії для новачків з того року. До речі, вони 2 сюрпризи для тебе, про які ти дізнаєшся трішки пізніше.

- Ен Су, Хару молодший брат Айко, це хлопець який подобається твоїй сестрі.

- Вже один сюрприз, сумно.

-Цікаво, значить його звати Айко, вони з братом дуже схожі?

- Так, але ні, старший більш балакучий, та немає такий кам’яний вираз обличчя.

- Цікаво.

- Що цікаво,- запитала Фріна у хлопця.

- Так все припиняйте, і ходімо, чи хочеш слухати нотацію про те що не прийшов вчасно. І не такий він поганий, просто він любить, щоб все було добре і без запланованих подій, які тут бувають доволі часто.

- Всі тут, значить розпочнемо. Мене звати Джеймс Малєвор, а його Хару Фуджіока, і сьогодні ми покажемо вам де що знаходиться. Але перед тим як ми проведемо вам екскурсію, ви повинні запам’ятати декілька правил, і краще дотримуйтесь їх. Перше, межі школи нікому не дозволено покидати, до закінчення навчального року, але є винятки, і це, якщо хтось з батьків чи родичів подзвонить до школи та скажуть, що з термінової причини, то ви можете її покинути на, невизначений час, але з дозволу школи, однак бувають винятки. Друге правило, бійки заборонені. Третє, заборонені наркотики та алкоголь. Четверте, “хлопці” не заходять до жіночого гуртожитку, а, дівчата в чоловічий, ви можете находитись тільки біля входу друг друга. П’яте, але це не правило, а скоріше порада, вступити в якісь гурток. Щодо інших правил ви повинні їх вже знати бо вони є у ваших документах які ви підписували при вступі сюди. Зараз я роздам вам флаєри зі всіма гуртками. І ще одне, послухайте загадку, -але його перервали не давши такі сказати.

- Скільки ми повинні це слухати та перебувати з цими та вами сміттям, нижчого рангу, та й взагалі навіщо це екскурсія чи що це там, я і сама годна роздивитися все тут, втім я ще й дотримуватися якихось правил повинна, абсурд,- вимовила дівчина на одному диханні, після її слів деякі новенькі почали її підтримувати, тільки всі вони були із заможних сімей.

Втім не довго вони кричали, тому що який не був би терпець у людини, він має змогу закінчуватися, та не в цих двох, просто він хотів провести екскурсію мирно та тихо у своєму стилі. Але як говорять “хочеш розсмішити Бога— розкажи йому про свої плани” Тому хлопець був змушений знову підвищити голос.

- Досить, така красива дівчина, але без манер. Дозволь щось спитаю, ти маєш тут когось із своєї сім’ї?

- Так, і що з того?

- Добре, подзвони цій людині та попроси вийти сюди до нас.

- Чому я маю це робити, та й узагалі я зайду і без вас.

- Тобі не можна.

- І чому ж це, та й хто мене не впустить, ти, - відповіла з презирством дівчина.

- Ні, я просто говорю, що тобі не варта цього робити.

- Мені набридло вже це, твоя взяла я подзвоню. Тільки ти сам цього попросив дивись не пошкодуй.

Не поспішаючи дівчина набрала номер, й через декілька гудків їй відповіли. Втім з людиною з якою вона говорила не дуже це сподобалося, але все ж за хвилину всі вже чекали її. Ще через хвилин вісім усі побачили невелику групу дівчат які не поспішаючи ішли прямо до воріт. Клер, так звали дівчину яка підняла це й галас, бистро одягнула усмішку та швидко поспішила до дівчини яка була попереду групи дівчат.

- Кайлі,- не встигла Клер нічого сказати окрім імені дівчини, як та в мить подарувала їй смачний ляпас.

- Мовчати, як ти смієш мене відволікати від справ,- проговорила вона, при тому не спромоглась навіть зглянути на Клер, тільки обдивитись інших присутніх.

- Кайлі, радий тебе бачити, але не лякай новеньких будь ласка та дотримуйся правил, - попросив ввічливо Джеймс.

- Джеймс, то це ти заставив її подзвонити до мене. Я зайнята, якраз вітальною вечіркою, до речі вона буде завтра, тому не міг би ти попередити їх, що уроки розпочнуться після завтра.

- Ворнер, я лише попросив щоб дівчина подзвонила до членів сім’ї, що тут навчаються, бо вона підняла не великий бунт, тому я зробив по правилах не забувайся чиїх. Не будь така груба будь ласка з нею.

- Вибач, люба Клер але пройди екскурсію, це для твого ж блага, а тепер я піду маю багато справ. Джеймс, Хару подивіться за моєю двоюрідною сестрою, - на такій ноті дівчина зі своєю групою покинула групу новачків та хлопців.

-Вибачте, за таке шов, я сподіваюсь більше не буде проблем. Я зупинився на загадці-прислів’ї послухайте її “Одного разу мудрець сказав: ‘Я завжди говорю правду, але сьогодні я збрехав’. Чи була його заява правдивою або ж брехливою?”, маєте час до вітальної вечірки, там правда і відкриється. Що ж почнемо екскурсію.

- Брат ми почекаємо тебе біля жіночого гуртожитку, - сказала Ен Мі, та бистро, майже утікаючи пішли з Хафріною. Але їх зупинив Малєвор, щось шепнув на вухо першій та побажав дівчатам гарного дня.

Пройшовши через ворота, і ще декілька метрів, хлопці зупинили групу та Джеймс розпочав розповідати.

- Праворуч жіночий гуртожиток, ліворуч чоловічий. Так, школа має велику територію, між гуртожитками місце в одне поле для футболу і також біля жіночого гуртожитку є ще одна будівля, це кафе. Ви могли бачити його на фото флаєрів тому що, вищі поверхи це гурток кулінарії. А біля гуртожитку хлопців, знаходиться будівля де проживає весь персонал, включно з вчителями та директором. В підсумку гуртожитки мають п’ять поверхів, кафе та будівля для персоналу три. Усі будівлі, як зовні так і у середині має однаковий стиль. Правда одним конкретним він не є, планували збудувати щось цікавіше, щось що мало бути частиною старовинних замків, але сучасним, щось що буде комфортним як у серіалі “Спадщина” із продовження “Щоденники вампіра” та “Первородні”, та багато в’юнких рослин на них та не тільки. І у цієї людини вийшло, як ви бачите,- доки Джеймс розповідав про все що було видно, вони ішли від воріт до будинку, замку по центрі.

Зайшовши, хлопець продовжив.

- Це фоє, а тепер підніміть голови верх, так красиво, до речі тут ви проведете екскурсію для себе самі, все що ми можемо сказати, це те ,що бібліотека на самому верху, тобто весь поверх її, і ви можете піднятись та подивитися. Школа, як лабіринт, раджу запам’ятовувати з першого разу де що знаходиться. Але подивитися все включно з гуртками після нашої екскурсії.

Подивитися та роздивитися тут дійсно було багато чого, ці картини, меблі, рослини та архітектура, особливо вона. В праву сторону, як і в ліву та прямо вели коридори, але також були й сходи по сторонам які повільно закручували верх разом із лозами, тому що по середині не було нічого. Це нічого було просто великою діркою. Як з верху, так і з низу це виглядало прекрасно.

- Тепер ходімо, покажу де знаходиться спортивний зал, тільки попереджаю він не простий до яких ви звикли, - на такій ноті Джеймс та Хару розділились, по тій причині що люди здатні задивлятись на щось нове, красиве та цікаве. Точніше Малєвор залишився по переду щоб вести та розповідати далі, а Фуджіока йшов по заду групи щоб ніхто не загубився. Втім ішов сам він не довго. Поки Ен Су доходив до хлопця його знов проводили не най кращим, добрішим поглядом.

-Привіт ти Хару, так?, - але у відповідь тільки тиша.

                                                                  Тиша, так деколи хочеться її, вона прекрасна, але від незвички можна зловити себе на тому що вона тебе лякає, але ж тільки на хвильку.