Коза-відьма
- Пане Коцький, розкажіть, розкажіть!
– Що?
- Казочку, пане Коцький!
- Га, ну той добре! Слухайте: жила собі панна Коза, відьмою була. Та не тією відьмою, що лихо робить, а та відьма, що з природою ладнає, доглядає. Але відчуває панна Коза - і не гаразд йдуть справи, і природа не відгукується. Ліс шумить, річка біжить – а в душі мовчить. Пішла панна ввечері глибоким на пагорби в роздумах - і все в ній клопіт та клопіт, біль на душі. Не чує солов'я в лісі, не бачить зірок на небі – наче відвернулася від неї магія життя. Встала на пагорбі, дивиться в небо – не зірочки, не хмарки. А під пагорбом озеро – вона в нього й подивилася. Дивиться – а в рукавах у неї зірки, а місяць рогами на її голові. Здивувалася панна відьма, і зрозуміла свою біду – шукала вона у світі те, що хотіла знайти в собі...
Коментарі