Пан Котко та безсоння
- Пане Коцький, казочку! Просимо, просимо!
- Ну раз простите, то ось вам казочка - слухайте ж: жив собі пан Котко, добрий пане, з усіма ладить, і працює славно. Та тільки сталося з паном Котко безсоння - то заробиться, то заклопочеться... Так і безсоння набув. Ляже на стог сіна – не спиться. На правий бік повернеться – не зручно. На лівий – думає багато. Ляже на спину - смуток нападе та клопіт. Не заснути. Ляже на траві – і знову не зручно. У хату піде, на ліжко ляже – і знову не гаразд. Втомився боротися з безсонням пан Котко, сховався в раковину - так мене безсоння не знайде, якщо сховаюсь. Сховався в раковину - та заснув. І сняться йому сни чудові - ніби й спить він на м'яких пелюстках соняшника, навколо риби-бажань летять, а поряд сонце і місяць - соняшники розгойдують, заколисують.
Прокинувся пан Котко на ранок, виліз із мушлі – а за ніч під ним соняшник виріс, і він усю ніч спав на його пелюстках. Невже правдою був його сон?
От і казка закінчилася, малюки, кожен зрозуміє – хоч малий, хоч великий.
Коментарі