Розділ 5
- А хто це каже? - запитав Тарас.
– Я.
Вони побачили птаха на розкидистому дереві.
- Ти хто?
- Зозуля.
- Звідки ти так багато знаєш?
- Як не знати, якщо мені майже сто років... - Зозуля зітхнула.
- А чому ти така сумна?
- Тому що я механічна зозуля, і скоро мені виповниться сто років, а значить, я повинна відслужити в годиннику п'ять століть.
- Але ж це дуже багато!
– Знаю. Ех, мені б тільки шматочок того туману! Я б зліпила собі двійника, і він би замінив мене. Але я ніяк не можу спіймати ні щіпки - щоразу, коли я підлітаю до туману, він розчиняється.
Діти переглянулись.
– Ми допоможемо тобі, – сказала Марійка.
– Я.
Вони побачили птаха на розкидистому дереві.
- Ти хто?
- Зозуля.
- Звідки ти так багато знаєш?
- Як не знати, якщо мені майже сто років... - Зозуля зітхнула.
- А чому ти така сумна?
- Тому що я механічна зозуля, і скоро мені виповниться сто років, а значить, я повинна відслужити в годиннику п'ять століть.
- Але ж це дуже багато!
– Знаю. Ех, мені б тільки шматочок того туману! Я б зліпила собі двійника, і він би замінив мене. Але я ніяк не можу спіймати ні щіпки - щоразу, коли я підлітаю до туману, він розчиняється.
Діти переглянулись.
– Ми допоможемо тобі, – сказала Марійка.
Коментарі