ENDURANCE

Glory LoveWorld

Though the heat may simmer in, Yet My Peace, I'll hold on still Though confusion, may set in I say My Joy, I would release I'll look above, to Him Alone My redeemer and restorer I'll run my course, in perfect hope Viewing my life, through His periscope I'll look away, from the mocking pain Ignoring the scorn, of unworthy shame I'll come to the cross, of my saving Lord To solely embrace, Christ perfect Grace I'll forge ahead, without a fear Knowing without a doubt, He is right near. ©heavenly_broadcast # PUNCHLINE- Are you going through a tough time my friend; wrote this to let you know...Christ is Right there. Embrace His love and hold on strong, though it seems you're loosing it all; cos where you're concerned He'll Never Let You Fall Hebrew 13:5 & 10:36-39. PhotoCredits-www.pixabay.com

2019-11-07 18:09:25

Інші вірші поета

Enslaved LOVE TRIANGLE TYING THE KNOT CREATION

Інші поети

Mila Kaminska

@Mila_Kaminska

Дмитрий Маунберг #АР

@Maunberg

Тетяна

@Tetyana1

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

14137

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11209