Let Go

Glory LoveWorld

Many a time we feel tempted to play God, In our self efforts, trying to make things work Trying to juggle through life as much as we can Hoping that every struggle would yield a price But devastated we become, to see all hope lost Yet we keep clinging to the jagged tip Hoping that by a stroke of chance we wouldn't fall off life's cliff But just at the end of the jagged precipice Awaits a steady hand so swift Ready to lift us to life's peak There is no gain saying that you should desire to live But to this Alpine height, you He would bring If only your life to Him you will give Resting and trusting His help without a flinch Then you will certainly see that success you would clinch Not just by the sweat of your brows and toiling of your hands But by the help of His grace, enlarging your space Thus when faced with the gale of life's challenges, Let go into the arms of Grace. ©heavenlybroadcast

2018-09-06 18:23:31

Інші вірші поета

From the View of Majesty Dawn Hints To Christmas Vivid Ambience

Інші поети

Ольга)))

@levolga

xxhannaxx2005

@xxhannaxx2005

Malka Ibrahim

@Malka_ibrahim

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

8569

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1253