The Yielded Life
In me they'll find Rest If they'll listen not to their fears In me they'll find Rest If they'll commit to my molding hands In me they'll find Rest If their desires they'll bring to my listening ears In me they'll find Rest If at my feet they'll relegate all their cares Bringing their lives before me And seeding their days to me Making it a blessed grain sown Into the precious soil of the kingdom Then in Me their breath they'll find Without any shadow of doubt Reaping a most buoyant life Exhaling into a new arena A new arena of wealth and influence Enriched and enthroned all through their days An example of my Redeeming grace Transformed by the power of Faith Such great dividends are reaped By those who'll lean on me And their lives give to me For though they seem to loose it By the bend of life they'll find it Well polished and preserved every whit Prepared to my perfect taste In utmost glory, made a spectacle A spectacle of My Perfect Love Shown to them through My Son My Son who died on the Cross To redeem them from the fall The fall of every mankind But in Him they are forever made alive Forever in glory to reign as He ©heavenly_broadcast # PhotoCredit- www.pixabay.com Punchline- Every life yielded to the father would Always be reaped in Glory both in this present world and in the life beyond. Matt.10:29 & Matt.17:25.
2018-11-26 13:32:22
2
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1935
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11353