UNIVERSE
The Entire Universe is Christ's masterpiece, His Handiwork and creative painting. He flung the stars in a wink of time, the earth and skies He crafted with His mouth. Speaking everything, which we see into being, setting their duration which we call seasons; that we may have both night and day indeed, having new seasons by which we may live; Giving us the chance Of New opportunities, to rewrite our wrongs, to correct our past, to have New days, beyond the limits of time. The Entire Universe, in all its gleaming glory, is simply our pointer, to our Lord of Glory the Faithful Potter, Our Dear Heavenly Father, who created the seasons, the mornings and the evenings, the winter and the summers, By which we live in quarters The earth reveals our Master, our Faithful Restorer, Who by His majesty and power should be our only desire. Being our time changer and miracle worker, our Faithful redeemer, Who reverses Time, Without a flicker giving us second chances By which we may live better. ©heavenly_broadcast Punchline- The Earth Reflects Christs Glory, the Skies tells of His Splendour, and in awe and submission, All the world's proclaim Him as God. That we may see and believe that He is Lord. JESUS CHRIST Alone should be our focus of worship, our Lord and God over Everything, to whom All our praise and Worship Must Be. ©heavenly_broadcast Colossians 2:11-22 & Phillipians 2:9-11.
2020-07-09 16:06:14
3
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12896
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3965