Вірші
Зміна не завжди вихід
Та злісь, те нерозуміння, та образа...
Що так часто розділяє нас...
Що стукає в те серце де сумніви живуть...
Де ти незнаєш виходу...
Бо хочеш змін накраще,
Але яких, невже ти точно знаєш?
Бо наче все вже є...
Але шукаєш ту маленьку ниточку печалі...
За нею йдеш схопившиш, рвеш все...
Сьогодні все ще так, а завтра буде як?
Не страшно бачити тобі ті зміни!?
3
0
455
Приємна втома
Втома, що огортає ніч...
Така приємна і така безвинна...
Вже місяць посміхається тобі, так ніжно, не бурхливо...
Так легко на душі і спокій навкруги...
Вже спати час давно, про це шипочуть зорі,
Ти спи, ти спи бо завтра буде час для нас і для любові...
4
0
501
Сила в середині
За зміною ховаються страхи,
Які так легко змінють всю долю,
Бо загубитись просто без мети,
Без сили встати, й далі йти...
Чому так легко падають без сил,
Так просто здавшись,
Так і не боровшись...
Завжди ту силу можна віднайти,
І знову жити так, як нам хотілось...
5
0
535
Вона жива
Ти сильна... Ти незламна...
Ти жива...
Ти здатна побороти всі незгоди... Нехай вони кричать, що ти незможеш...
Не дай ламати свою волю...
Вона одна тебе не кине, не вдарить і не зрадить...
Поки жива душа, ще є надія, ще ясний промінь в серце загляда... Він бачить те, що інші не помітять, він чує те, про що шепоче вітер...
Ти можеш впасти, скласти руки і відчай впустити у свій край...
Невже це вихід!?
Встань борись!
3
0
474
А в серці ще блакить...
П'єш каву ти на самоті, а він десь все планує, працює метушиться, все кудись біжить...
А ти чекаєш, все виглядаєш...
Захмарилося небо, а в серці ще блакить...
Бо знаєш ти, що лиш в тобі його мета, тебе лиш хоче бачити і чути...
І він прийде, так сильно обійме...
І більш нічого взагалі не треба...
3
0
427
Холодний ранок
Холодний ранок був між нами, Цілунком ти мене збудив...
Нехочу йти у світ незнаний, без задуму і без мети...
Ти йдеш, а я сама лишаюсь...
Виглядую й чекаю знак,
Вернешся скоро і вечір для нас стане добрим другом знов...
5
0
412
Вони не дізнаються
Коли ти знову ти...
Так важко все згадати
Коли ти знову там...
Так хочеться кричати!
Чому вони пішли?
І не спитавши навіть...
Себе вже віднайти, було чимось незграбним...
Так довго плинув час, який все полікує...
Та пам'ять кожен раз все більше зігріва, в холодні сірі дні...
Без дотику й без запаху вона, але така прекрасна...
5
0
351
