Мовчання крик
І знов доводиться кричати,
Лиш так вдається біль перенести.
Так треба не програти, а встояти,
Нема ж кому вперед мене вести.
Нема кому подати руку допомоги,
Підтримати в моментах, де слаба,
Коли вже наче на краю дороги
Й безвиходних обставин я раба.
Ніхто не знає серця й думок голос,
Не знають як не сплю я по ночам.
Закрита в собі, я - не нічний лотос,
Немає відпочинку і очам.
В пітьмі життя не можу відчинити
Душі своєї для навколишніх людей.
Її зуміють й поглядом розбити,
Тому тримаю далі від чужих очей.
Я збережу в собі переживання
Й від вух людей, що мріють усе знати
Від непорозумінь я збережу мовчання
Не змушу їх вуста все далі передати.
Доводиться кричати серед ночі,
Та тихо, що і мовчання голосніше,
Виходить крик водою через очі
І на душі стає все тихше і простіше.
20.01.20
24.07.2020
5
0