Не дивуйтесь, що вмирають...
Невже не бачите, що ми самі себе вбиваємо? І знищуємо усе на нашому шляху, Живе і не живе переробляємо, Усе для нашого пихатого смаку. І не для того, щоби жити Та користь світу принести! І не для того, щоб захистити Життя своє та рідних, зберегти! Ми все це робимо з наживи, Щоб кращими бути ніж ВОНИ, І ексклюзивне щось спожити. Хто ж тепер вам винен за хвороби?! Коронавірус, ВІЛ та СНІД?! Для Землі людство — це мікроби, Що зводять буття її на скін. Тож не дивуйтесь, що вмирають Молоді, старі й не зовсім ми...
2020-03-24 20:00:47
3
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11183
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
102
16
4029