Вірші
От
Та яка тут різниця,
Кому вона сниться?!
Якщо кожної ночі
Їй зовсім не спится!
Ніхто не обнімить
Та й не зігріє…
Сльози ріками
Ніхто не прикриє.
А зранку - рутина
І маска надії.
Ти в цьому не винна!!
Такі наші дії.
Комусь помогти,
Пораду сказати,
А в собі закритись
Й кинджали кидати.
Брехати ти вмієш!
Собі так це точно.
Усю ти накриєш,
Не тільки вкривалом.
І драму ти любиш
Не тільки у фільмах.
Жаль, що це робиш!
Життя не мультфіми.
А серце відкрити -
Для тебе фіаско,
Бо часто уміли
Найрідніші ламати...
3
0
253
Твоя весна
Кохатимеш... ти палко навесні,
Так ніжно, зранку й до світанку.
Кричатимеш... від щастя у душі.
Не знатимеш, де діти свою радість.
Терпи... весна твоя прийде
І вкриє темно-сірі фіранки
Ясними та світлими фарбами,
Неначе так завжди буде.
Вона прийде... негадано, нежданно.
Дозволь лиш кризі танути в тобі.
Не бійся... міцно обіймати
Й комусь новому довіряти.
4
0
274
Як так можна?
Як так можна сильно кохати?
Щоб від щастя йшла голова?
Щоб проблеми вміли зникати
І не треба нікого прохати?
Як так можна сильно хотіти?
І при цьому так сильно — віддати?
Лиш одному обличчю радіти
Та усіх теплом заряджати?
Як так можна сильно тримати?
В обіймах вічно воліти тонути?
Руки з полону не відпускати,
З реальності на час випадати?
Як так можна сильно боятись?
Підсвідомо втрати це все?
Буде серце до болю стискатись,
А світ чорним стане уже...
3
3
352
Ліки прості
Темрява ваших сердець
Вбиває живе наповал,
Стаєш наче мрець
І в коханні — провал.
Холод ваших думок
Душу б'є на друзки,
Для всіх помилок
Розкаже казки.
Блуд ваших тіл
Нутро роз'їдає,
Нарощує біль,
Егоїзм добавляє.
Ліки прості:
Емпатія, щирість, добро
Збереже духовне тепло,
А кохання крило
Накриє щастям єство.
2
0
414
Він свого домігся
Ти торкався ніжно до стану
Тендітного, юного тіла.
Незайманість тебе манила
І доводила аж до екстазу.
Майстерство твоє зачарувало
Молодицю, що тобі віддавалась.
Очі дівочі вогнем загорялись,
Рум'янець лице покривало.
Спокусив наївну уміло,
Бо шепоту цьому довірилась
Від якого шкіра покритись
Табунами мурашок зуміла.
А закохані очі дивились
Аж в холодне серце коханця,
(Не помічаючи його камінця)
Що зараз так гаряче билось
— Не зустрінеш, ти, більше його,
Бо він свого домігся.
На кохання з ним не надійся
Твої сльози не варті того.
2
0
392
Не дивуйтесь, що вмирають...
Невже не бачите, що ми самі себе вбиваємо?
І знищуємо усе на нашому шляху,
Живе і не живе переробляємо,
Усе для нашого пихатого смаку.
І не для того, щоби жити
Та користь світу принести!
І не для того, щоб захистити
Життя своє та рідних, зберегти!
Ми все це робимо з наживи,
Щоб кращими бути ніж ВОНИ,
І ексклюзивне щось спожити.
Хто ж тепер вам винен за хвороби?!
Коронавірус, ВІЛ та СНІД?!
Для Землі людство — це мікроби,
Що зводять буття її на скін.
Тож не дивуйтесь, що вмирають
Молоді, старі й не зовсім ми...
3
0
488
Недовіра
Нестерпна темрява ховала сором мій,
Ти Бог мій, ти вітер мій і також сильний біль.
Лише у ніч мої емоції - навстіж, лише не вріж,
Не розкривай все ще відкриті рани,
Коли довірю душу, то тіло - у дарунок.
Лиш потерпи ще каплю часу
І будь зі мною довше ніж вони!
Перетерпи капризи та погані дні!
Недовіра ж моя страшна сила
Вона мене одну лишила, вона і погубила
4
0
420
Останній
Зітри цей день,
Цю ніч і спогади
З собою забери.
Тепер не глянь,
Не попадайся
Більш на очі
Щодня та щоночі.
Не бійся,
Я страждаю,
Сама себе караю,
Таку натуру маю.
Я знаю,
Дурниці виробляю,
Обом же краю
Серця бо наші,
Що нічим не кращі...
2
0
434
Знову...
Я знаю ти приснишся знову
І знову буду не готова,
Підняти погляд свій не зможу.
Не зможу, буду не готова...
Вкрадеш спокійні мої сни
І знову прийдуть грози,
Що вмить розкриють рани
Та зросять щічки сльози
У твоєму, цікаво,
Чи появляюсь я у сні?
Та чи важливо?
Тобі, так точно, -ні
Не снись мені! Уже не можу
Терпіти погляд без кохання
І не чекатиму я знову,
Хоч ти моє бажання…
3
0
442
Алкоголь і довгі поцілунки...
Алкоголь і довгі поцілунки...
Як довго радість ця буде?
І які потім прийдуть рахунки?
Як ломка пазлі розкладе?
Нехай! Та зараз я жива,
Незнайомі цілуючи вуста
І все ще алкоголем полива
Драму, що ніби-то забута.
0
0
394
Не кради
Не кради моє тепло,
Бо серце в камінь проросло
І не зігрієш ти його.
Навіщо ж ти таке лайно
Творив з тією, хто
Служила невірному вірно?
Можливо, нудно тобі стало?
Чи що?
Упевнена й кохання зовсім не було
Це все акторське майстерство
Сподіваюсь, що погубить тебе воно,
Як погубив серця тепло
Та іскру життя мого.
6
0
470
Світ
Мене холодний вітер колихає
Десь там далеко, де немає
Цих всіх проблем, що розривають.
Радісний сміх там дзвінко лунає,
Мелодія пісні вічно блукає
І все уявне тут не лякає,
Бо світ цей фантазія складає.
Тут щастя і вічне кохання буває,
Тут бумерангом тобі усе повертає,
Тут кожен душу розкриває
І на зовнішність уваги не звертає.
Тут світ, що дехто раєм називає ,
Біда лиш в тому, що буває
Реальність сіра з "полону" вивільняє.
Мене, попри небажання, чіпає
Клешнями глибоко й проникає
Та нові проблеми насипає
2
0
443
І всім байдуже
Байдужа матір
Байдужого родила сина
Байдужу він знайшов дружину
Що родила байдужу дитину
Вона згодом в школу байдужу піде
Де учитель байдуже веде
На уроках тоном байдужим
Там сидять байдужі сини та дочки
Щоб згодом байдужими стати
Байдужим до всіх і до всього
Що їм вигоди небайдужої не приносить
Небайдужі лиш до власних потреб
У байдужому світі
Де байдужа родина
Байдужа система
Ми виховуємо нове покоління байдужих
3
0
548
Небесні очі
Я так любила твої очі,
Що не губилися у тьмі,
Твої небесно голубі,
Манили навіть уві сні.
Вони в полон мене забрали,
У пам'яті повік закарбували,
Що серце в жертву принесли,
Тоді ж на берег привели.
Я вільною уже не стала,
Як тільки глянула тоді
В небесні очі голубі
І більш сну спокійного немала
3
0
548
Біленькі пластівці
Яка краса!
Знов сніг іде,
Біленькі пластівці летять…
І скоро вже
Весна прийде,
Охопить теплотою все.
І буде дощ,
Лелеки прилетять,
накрилах звістку принесуть,
Що прийде час
І знову полетять
Холодні та біленькі пластівці…
2
0
480
Мріяти - це все, що нам лишилось
Мріяти - це все, що нам лишилось,
Допоки вітер не стиха,
Допоки ніч така ясна
І ти блукаєш по світах.
Терпи ще трішки - буде ранок,
Покриє знов траву роса,
Дорога вернеться додому,
Щоб заново блукати по світах.
Іще втечеш кудись далеко
І знову лишуся сама.
Чекатиму роси весною …
Чекатиму невірного тебе…
Мріяти - це все, що нам лишилось,
Бо ти не вернешся у шлях
Та і я чекатиму не нас,
Чужий чекатиме мене…
3
1
475
(НЕ) принц
Не вір йому, бо вірити не можна
Тому, хто владарює серцем твоїм,
Хто ранить й шрами залишає,
І навіть думки не гадає,
Що пластир прикладати має.
Зітри ілюзію про нього
Про принца - красеня чесного
Що повезе тебе на бал,
На золотій кареті через вал,
Бо це не казка, де ти є принцеса,
Твій "принц" чекає лиш процесу!
Того й казку повідає,
Лапшу на вуха накладає.
А ти біжи куди подальше
За ніс води його подовше!
У серці ще надію зберігай,
бо десь далеко через гай,
Молодик ніченьки не спав.
Роботи - тьма та безліч справ,
Цілу днину працював,
Вночі - батьку помагав.
Не принц він вродою, ну і що?
Зате у серці є добро!
Це тіло важку долю мало,
І помалу душу окрашало.
Так що на принца досі ти чекаєш,
Де в його грі лиш програєш?
Чи серцем стежку прокладаєш?
Десь через гай та тернові поля,
Бо там справді кохання блукає.
Неотесане, проте чутно гукає,
Лиш прислухайся ритму свого ядра.
2
0
472
У власному світі
Тягну за руку, голублю до себе,
Цілую солодкі вуста,
В обіймах ти танеш
Мене не питаєш
А може давно уже знаєш?
По очах чи думках читаєш?
Бо ж кажуть, слова не потрібні,
Тим, які так подібні,
Хоч полярність по різня
Зате притяжність магнітна,
У власному полі…
У власному світі…
3
0
433
Ніч
Нехай нам зорі світять ясно
У цю темну, ніч прекрасну.
І хоч у лісі так туманно,
З тобою поруч завжди тану,
Бо спокою мого ти - пан,
Кохання - господар, рицар думів.
Голублячи ніжно мій стан,
У полон серце забрати зумів
Поки зоряне небо охоплює нас,
Під покровом темної ночі,
Шлях повного місяця спас,
Давши змогу побачити очі.
2
0
455
