رسالة رقم (42)

Hemy

الوقت ، والايام كاانت تنهش روحه الحبيسة.. تناوله شعور مقيت من الوحدة و البؤس.. يتجرع تلك الساعات بمرارة وضعف.. كان لايقوى على قول لا ودفع موجة الكآبة تلك عن لحظاته.. اراد التشكي اراد الصراخ.. لكن الامه وجروحه العميقه كانت تتجمع كهيئة صمت مرير يصيب قلبه.. و بكل يوم يمر.. تتسع تلك الابتسامه الباهته حتى بدت موصوله باطباعه.. نعم كان سعيد!.. او هذا ماكان يبدو عليه بين محيطه.. في حين لم يعتد على الرفض وكانه آلة لتسليم.. عدم التصدي بايامه كان يحقق سلسلة من النجاحات الباهرة لزيادة ذلك الالم.. بين عمق احساسه وفظاعه شعوره.. اراد البحث عن احدهم للخلاص مما هو فيه.. الحب بدأ يغادر فؤاده الصغير المختنق.. حتى تلك المشاعر التي اراد عيشها ليوم كان من الانانيه ان يتمنى لو انه يقضي نهاية اسبوعه سعيد الحال و راضٍ... كان يغرق ، كان يموت لكن لا احد كان يشعر بانطفاء تلك الروح.. يتهالك وتسقط ركبتيه ليلا.. يجهش ببكاء مرير.. لكن مازال عليه العيش وتجرع المزيد من ذلك الخوف والقلق.. التوتر والانتظار ، مازل يمضي.. وكأن الحياة تقول له.. " لم مازلت تنهض؟" _هيمي هيلر _

2019-12-23 16:05:29

Інші вірші поета

رساله رقم (7) رسالة رقم (26) رسالة رقم (38) رسالة رقم (24)

Інші поети

Felkelő Nap

@Lindt

Anntuanetta

@Anntuanetta

Katy_May

@Katy_May

Схожі вірші

Всі

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

5110

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3144