رساله رقم (7)
هذا المساء؛ اغلقت جميع نوافذي المظلمه وسمحت لضوء ان يتسلل لداخلي سلاماً الى نفسي، لاداعي حقا لان نعيش بظلام غرسه البعض بداخلنا ، نفوسنا ضعيفه وطاقه تحملنا ضئيله اذا لابأس من العيش قليلا بدونهم!. _بيلي مارك _
2018-09-01 17:02:57
13
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
سآتٌۆس
حبيت الكلام ☹♥️♥️
Відповісти
2018-09-01 19:09:53
Подобається
نـُونِه
فعلاً واتفق على كل كلمة 💜
Відповісти
2018-09-01 19:10:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2824
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3455