رساله رقم (7)
هذا المساء؛ اغلقت جميع نوافذي المظلمه وسمحت لضوء ان يتسلل لداخلي سلاماً الى نفسي، لاداعي حقا لان نعيش بظلام غرسه البعض بداخلنا ، نفوسنا ضعيفه وطاقه تحملنا ضئيله اذا لابأس من العيش قليلا بدونهم!. _بيلي مارك _
2018-09-01 17:02:57
13
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
سآتٌۆس
حبيت الكلام ☹♥️♥️
Відповісти
2018-09-01 19:09:53
Подобається
نـُونِه
فعلاً واتفق على كل كلمة 💜
Відповісти
2018-09-01 19:10:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4017
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2655