À travers la fenêtre
Roi De Libertad
Les murmure du vent font danser la nature Tandis que le tas de Chers espère pour le future D'être aussi libre qu'un oiseau au plus profond de son être Les colombes chantent la paix et la liberté L'homme cris aux secours depuis qu'il est enfermé Il est confiné, prisonnier, séquestré Mais tous cela pour ça sécurité L'homme voudrait voir par la fenêtre de l'espoir Mais il voit la maladie comme la faucheuse Il espère ne plus la voir Elle et la nature moqueuse
2020-11-02 18:00:10
10
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Roi De Libertad
@Luna Gerta merci bcp ^^
Відповісти
2020-11-09 16:27:41
1
Lyly
Oh ! MAGNIFIQUE
Відповісти
2020-11-11 21:41:13
Подобається
Roi De Libertad
@ Lyly owww merci !
Відповісти
2020-11-11 21:41:35
Подобається
Інші вірші поета
TIC TAC Dans ma tête J'aurais du osé
Інші поети
tata
@tata4u
Ally San
@allysan1210
Схожі вірші
Всі
Кохаю
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7504
Шукати святе в почуттях
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4391