POVKатарін.
-Ви помиретесь. Я це знаю, - каже мені Гарс коли ми виходимо із їдальні.
Здиаовано дивлюся на брата, а потім на Ніка, який задумано сидить на стільці.
Сумніваюсь.
Не знаю чи зможу пробачити зраду.
Комок сліз знову застряг у горлі.
Гаразд. Зараз не до сліз.
Потрібно переобразитися та іти у кімнату до мого дядька, там ситять інші голови сімейств та чекають на мене та Ганса.
В умі починаю співати "Dream a posiple", машинально закриваю очі. Відчуваю що уже перетворилась, на це вказують характерні відчуття. Відкриваю очі.
Переді мною стоїть здивований.. Нічний Ганс!
Чорт! Тільки не це! Він може і виказати мене, і вбити буде легше!
-Спалилась Срібноволоска! Хто б подумав, що за фігурою ніжної дівчинки з великого роду стоїть вбивця, - він театрально здивувався.
От уже ж гад!
Проходю повз нього у свою кімнату.
Багато емоцій відразу.
Злість.
Страх.
Збентеження.
Ааааа.
Що ж тепер буде?
Чому не заперлась у кімнаті щоб переобразитись?
Швидко переодягаюсь у чорний спортивний костюм та іду до Владіміра, він ВладімІр, а не ВладІмір, як деякі кажуть.
Вони сидять за столом, а біля них Ганс підписує папери.
Стукаю, уже по відкритій, двері.
-А, Срібноволоска. Доброго дня, - каже мій дядько та показує на стілець.
Мій дядько права рука діда, адже той уже у певному віці, ось і зараз його немає тут із-за здоров'я.
-Не для всіх він добрий.
Ганс усміхається на всі тридцять два, а я сідаю на стілець.
-Ось, договір, - дає мені папери голова Ернсів,-прочитайте.
Беру і роблю вигляд, що дитально читаю.
Я уже знаю що у цьому договорі.
-Прочитала.
-Вас усе влаштовує? - запитує голова Акайї.
-Так.
-Ну тоді підписуйте,-каже голова Ренсів, єдина жінка серед керуючих.
-Прозвучало, як наказ, - зауважила я і подивилась на жінку.
-Ти все перебільшуєш, як завжди.
Обертаюсь.
Це казав Ганс.
Мені потрібно дізнатися хто він насправді.
-Не твоє діло Ганс, перебільшую я чи ні.
-Ну-ну!
-Що ну-ну? - здивовано дивлюся на нього.
-Ти знаєш, - та підморгує мені.
Кидаю на нього злий погляд.
Він що погрожує мені?
Думає, що якщо знає хто я то легко справиться зі мною?
Але напевне ще не розповів їм про те хто я така.
Чому?
Хоче чогось більшого ніж розкриття?
-Та все! Не злись, - каже мені так ніби ми друзі.
Беру ручку та ставлю підпис Срібноволоски.
Встаю та йду до своєї кімнати.
Дратує ця нахабна пика Ганса! Ууууф!
Чую, що із кабінету ще хтось вийшов.
Обертаюся.
Ганс.
Іде не спіша, але у погляді видно якийсь план.
-Чому тікаєш, красуне?. - з вогниками у очах запитує він, - Я тебе не скривджу.
-Я тебе і не боялась,-кажу доволі спокійно.
Я ж і вправду не сильно то й переживаю що він може щось зробити.
Принаймні так больно, як це зробив Нік, уже ніхто не зробить.
Підходить в притик до мене.
-А варто, - шепоче у саме вухо від чого мурашки по шкірі, - Я ж знаю хто ти насправді.
-Хм. І що ж ти зробиш?
Та він не відповідає.
Він бере та цілує мене у шию.
Руки ложить на талію.
Спина машинально вигинається.
Він піднімається губами все вище, а руки залазять під чорну футболку.
Ні, я так не можу! Як би кпуто йе не було, я не можу!
Чому?
Із-за Ніка?
Відштовхую його.
Він не спіша відходить та кажем
-Побачиш, - підморгує та йде геть.
Розвертаючя та біжу туди куди збиралася перед цим.
Забігаю у кімнату. Замикаюся. Перетворююся назад у Катарін.
Чому моє тіло реагує на нього?
Чому він так поводить себе?
Чому не розповів хто я?
Чому не змогла відповісти йому?
Чому? Тому що ще  досі кохаю Ніка?
Чому не змогла забути?
Чому при згадуванні про колишнього знову біль та сльози?
Так багато чому і так мало відповідей, точеіше їх зовсім немає.