Як кораблі
Ми розійшлись, як в морі кораблі, Вже й не вітаємось, коли зустрілись, Були моменти радісні й сумні, Були припливи спокою і гніву. Ми довго плавали, та проти течії, І ураган одного разу все розставив по місцях, В моменти різні згадую собі, Як важко було й усвідомлюю, що легше стало. Ми створювали бурю, там де йшли, Разом ми катастрофа, в нас немає сенсу, В моменти, що тепер прийшли, Згадаю я тебе лише при хвилі сплеску.
2023-02-11 20:25:17
2
0
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2488
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16719