Вірші
Три число щасливе
Я три весни й три осені чекала лиш тебе,
Я плакала, надіялась, що туга й біль пройде.
Три роки я чекала любов твою взамін –
Натомість маю шрам від серця до колін.
Три літа й три зими я думала про тебе,
Загадувала зустріч зірці, що падала із неба.
Тебе я не зустріла, не бачила більш знов –
Три пори року жила гірка моя любов.
А знаєш, кажуть люди, що три число щасливе,
Не вірю в такі речі, та є в них щось правдиве.
Через три пори року кохання, туги й жалю,
Я знов стала собою, тебе я відпускаю.
0
0
113
Далеко поруч
Так ніби близько, але так далеко,
Між нами відстань тільки один поверх,
Ти ніби завжди поруч, ніби біля мене,
А світлофор червоним світить, і ніяк зеленим.
Я запитаю: "Що не так зі мною?"
Ти скажеш: "Все гаразд. Порядок. Добре все",
Я запитаю: "Що не так з тобою?"
Й почую голос болю, відчаю і неспокою.
Ми зовсім поруч і водночас так далеко,
У очі глянувши твої зелені тільки раз,
Мій світлофор не бачить інших кольорів,
Та відстань в один поверх ще межує нас.
3
0
243
Востаннє
Я тебе кохаю до кінчиків волосся,
До тих глибоких дум, що не проб'ються в люди,
Сонце душі твоєї у серці розрослося,
Не покидай півмертвої моєї, нехай їй тепло буде.
Як птах у клітці, в грудях б'ється серце,
Коли знов бачити тебе і чути можу
Не одягай знову ті кляті берці,
Якими почуття розтоптував, я дуже прошу.
Прийми і зрозумій, не виставляй дурепою,
Я здалеку дивитимусь на твій стрункий і темний силует,
Я обіцяю, що не буду більш халепою,
Дозволь лише на пам'ять напишу востаннє твій портрет.
4
0
172
Помилка
Я помилилась, ну й нехай
У всіх буває — я не особлива.
Так, я сказала "прощавай",
Невже це було так важливо?
Я помилилась, так, мені болить,
Я не одна із ранами на серці.
Я сподіваюсь, що душа простить,
Як не сьогодні, то хоча б до смерті.
5
0
152
Пишу життя
Пишу, пишу, пишу — стираю,
Читаю, перечитую, пишу.
Пишу, читаю, знов стираю,
І вкотре за неправильність себе корю.
Тут помилка, тут мала бути крапка,
Тут я поспішно ставила тире,
Тут знову кома чергова,
Усе не так, усе не те.
Пишу, пишу, пишу — стираю,
Читаю, перечитую, пишу.
Свою історію не поміняєш —
Чорнила долі стерти не дано.
5
0
316
Твої слова
Я люблю читати твої слова
На папері, що вивів темним чорнилом,
Коли поруч нікого, тільки я одна,
Коли серце завмерло тихим поривом.
Ти частіше пиши мені слова,
На папері виводь букви красиво,
Чорнилом темним як моя душа,
Що без тебе ніколи не буде щаслива.
Напиши мені ще один раз слова,
Виведи букви темним чорнилом,
Будь зі мною хоча б у віршах,
Побудь зі мною хоч тут, мій милий.
4
0
130
Принцеса смерті
Золоті коси спадають їй на плечі,
І очі карі проникають глибоко у серцевину,
Вона бачить мене крізь скло,
Та якось пробиває грудину.
Вона хапає серце і забирає —
Жорстоко дістає з грудей,
Кров'ю душевною заливає
Навколо стоячих людей.
З вигляду мила й чарівна,
Та насправді велична діва,
Світу ночі принцеса темна —
Покровителька смерті грозлива.
Вона вбила мене красою,
Вбила своїми руками,
Вбила думок глибиною,
Вбила і поховала.
3
0
146
Як кораблі
Ми розійшлись, як в морі кораблі,
Вже й не вітаємось, коли зустрілись,
Були моменти радісні й сумні,
Були припливи спокою і гніву.
Ми довго плавали, та проти течії,
І ураган одного разу все розставив по місцях,
В моменти різні згадую собі,
Як важко було й усвідомлюю, що легше стало.
Ми створювали бурю, там де йшли,
Разом ми катастрофа, в нас немає сенсу,
В моменти, що тепер прийшли,
Згадаю я тебе лише при хвилі сплеску.
2
0
179
Фіолетово
Так хочу, щоб мене боліло,
Щоб так боліло і трясло,
Щоб жити більше не хотіла,
Але чомусь все в мене ок.
Я хочу, щоб душа кричала,
Щоб розривало серце вщент,
Щоб дух із тіла виривало,
Але все добре в цей момент.
Я так хотіла, щоб боліло,
Я так хотіла відчувати,
Я втратила тебе назавжди,
Найгірше, що мені плювати.
2
0
178
Відпусти
Я не дивлюсь на світ крізь призму окулярів
з рожевим склом і срібною оправою,
Мені далеко все не всеодно, не байдуже
скінчиться це коханням чи розправою.
Дивлюсь на речі і людей реально,
оцінюю критично ситуацію і час,
Ти знов мені напишеш і попросиш вибачення,
як пояснити, що немає більше нас?
Я знов скажу тобі забути про колись стосунки, поглянути на них не через п'яний зір,
Просто відчуй і зрозумій холод моїх чуттів і дум,
я не кохаю більш просто повір.
Досить нагадувати кожен раз про те,
що я б воліла в житті не згадати,
Дай мені спокій, просто відійди у далечінь,
навчись приймати інших, може тоді й я навчусь прощати.
Рухайся далі, почни все з початку,
знайди ту, що кохатиме таким який ти є,
Крізь призму часу, сподівань, вагань і втрати, почуй те, що стараюсь донести і відпусти мене.
2
0
144
Усі мої вірші тобі
Пишу любовні вірші тому, кого вже й не пам'ятаю.
Тому, хто й сам про мене вже забув давно.
Чому ж тоді я знову обираю,
Своєю музою, натхненням лиш його?
Я вже не пригадаю тих очей блакить,
Волосся перламутрів переливи,
Спокійний голос, ніжні губи,
Й до болю в серці сльози, наче зливи.
Не пам'ятаю геть його високий зріст,
Як на руках носив, як обіймав,
І аромат той незабутньо особливий,
Що залишався як слід від помади на речах.
Забула все, що колись говорив про мене,
Всі компліменти, погляди, усі дрібниці,
Усе це десь далеко в розумі моєму
Поховано в запиленому ящику на верхній полиці.
Тоді чому ж я обираю своєю музою,
натхненням лиш його?
Коли давно забула й знову не згадаю,
Його очей блакить, волосся перламутр,
Гарячий погляд, мрії і здобутки,
І все, що за руки пройшли лише удвох.
Можливо, через те, що в пам'яті досі плекаю,
І як би не хотіла не зможу забуть.
2
0
157
Щастя в твоїх руках
Щасливим бути привілегія чи біль?
Щасливо жити по дурному?
Лиш в муках наш найбільший спокій.
Щасливим бути хоче кожен?
А для чого?
Коли страждати можем.
Щасливим бути важко, неможливо?
Простіше мріяти про це.
Що ти зробив, щоб жити щасливо?
Потрібно діяти. Обдумай це.
3
0
214
Перегоріла
Я вигоріла вже давно,
Не відчуваю. Жаль. Щастя. Спокій.
Неначе в темряву іду.
Не бачу світла –
Бачу лиш стіну.
Одну. Дві. Три. Чотири.
Я в стінах розуму свого –
Не виберусь.
Поки зупинюсь.
Вдих. Видих.
Черговий дзвінок.
Я досі в темряві,
Куди іти?
Дверей немає, лише стіни.
Я знову тут сама. Одна.
Перегоріла? Лампочка згоріла.
1
0
202
Мій ворон
Я бачила як темний ворон помирав.
Я бачила як мучився щосили.
Я бачила як голову ламав, і бачила ті сили, які ворона скосили.
Я бачила як він страждав.
Я бачила як помирав щоденно.
Я бачила усе й не помогла.
У смерті ворона я теж частково винна.
Я бачила як він вставав щоранку.
Я бачила як каву пив щодня.
Я бачила як він себе карав,
І знала, що його врятує лиш вона.
Я бачила як ворон був щасливим,
Я бачила його, коли літати вмів,
Я бачила і мріяла трохи побути з ним.
Я бачила, як її ворон кохав,
Я бачила як користалась вона цим.
Я бачила й ніяк не помогла,
Лиш тихо заздрила, була ніким.
Я бачила, як чорний ворон помирав.
В один момент він став прозорим, як сльоза,
Він її так палко кохав. Я бачила це і врятувати
не змогла.
1
0
104
